
Про Володю Крутька з Вертіївки можна писати і розповідати багато: гарний, дбайливий господар, чоловік, батько, дідусь. Незмінний учасник масових заходів: концертів, ярмарок, театральних вистав. Завжди усміхнений, веселий, доброзичливий – саме таким звикли бачити його односельці.

Іноді, зустрічаючи цього юнака в юрбі перехожих на вулиці, зазвичай усміхненого, непосидючого, що аж струмує енергією та позитивом, складається враження, що все в його молодому житті відбувається найкращим чином. І тільки порожній правий рукав сорочки налаштовує зовсім на інші думки…

Уже більше року, як у Городищі плетуть сітки та відправляють їх на фронт. А об'єднала небайдужих сільчан киянка Антоніна Олександрівна Личик, яка корінням з цього мальовничого села поблизу Десни. Узимку вона - в Києві, а літує в Городищі. Повномасштабне вторгнення рашистів в Україну застало жінку у столиці. Розповідає, що першого ж дня кияни об'єдналися

Гімназія ім. Васильченка - найбільший, найсучасніший освітній заклад в Ічнянській громаді. Нині тут навчається 577 учнів і працює 46 вчителів та 28 чоловік персоналу. Починаючи із 2016 року, кількість гімназистів невпинно зростає. Чому взяли за точку відліку саме цей рік

Світлана Пшенічна - дуже цікава особистість. По-перше, у неї цікаве прізвище, яким має завдячувати паспортистці, що колись помилилась, вписавши у корінь слова українську «і». По-друге, у жінки одразу три малі батьківщини: Миколаївка у тимчасово окупованому Криму, Ясинувата на тимчасово окупованій Донеччині і Прилуки на вільній території України.

Викрали з-під носа у росіян два новеньких «Урали», розібрали на запчастини і спалили російський Т-72, ризикуючи життям розвозили по прикордонню продовольство, а ще перевезли в мішках більше ста мільйонів гривень. Цивільні добровольці Новгород-Сіверської громади у перші тижні війни суттєво допомогли війську та відвернули

На теренах Коропщини немає такого віддаленого куточка, де б ми не їздили - не ходили, а в деяких малесеньках селах і по декілька разів бували. Цього ж літа журналістські дороги знову повели до Гути. Назвати це село віддаленим, язик не повертається, бо воно близесенько пригорнулося до Оболоння, як дитя до мами. Та і біля траси, що веде до Чернігова, воно

Захищаючи Україну від ворога, він отримав поранення і контузії, але не втратив оптимізму та віри в перемогу.
Бо завжди був і є патріотом своєї країни та щиро вболіває за її долю та незалежність. Про свій шлях на війні у батальйоні «Айдар» і новий день народження розповідає наш земляк 34-річний Костянтин Фесан.

Кожному з нас доводилося звертатися до лікарів: чи то були проблеми з власним здоров’ям, чи захворіли рідні. І щоразу ми чекаємо, що хвороба відступить і ми повернемося до звичного нам життя, звичайно ж, довіряючи лікарю... Наталія Анатоліївна Гарячун працює у талалївській лікарні з липня 2015 року. Лікар-невропатолог, завідувачка неврологічним відділенням

Наталія Кривоніс з Пекарева обслуговує 9 підопічних, ще одна людина подала документи. У селі 2 соціальні робітники і всі, хто потребує їхньої допомоги, не обділений увагою соціальної служби. Найстаршій бабусі 92 роки. Наталія каже, що всі бабусі намагаються її не завантажувати, самі можуть на городі дати лад, іноді приїжджають діти, які проживають у Сосниці, Києві, Сумах, є і в росії.