
Недавно в Корюківській РВА розглянули і погодили заяву 31-річного ветерана ЗСУ Євгена Мотчаного про призначення грошової компенсації на придбання житла. Сам він із села Савинки Корюківської громади, з багатодітної родини. Після школи вивчився на столяра-верстатника. Працював і в полі, і водієм, і конюхом у кінно-спортивному комплексі.

Будинок великої родини Некрашів — Олексія і Марії — прямісінько в центрі Горобіївки. Придбали вони його 2 роки тому. До магазину, школи, дитсадка — рукою подати. Високий ряд велетенських ялин навпроти двору своїм віттям ніби заколисує сон піврічного Данилка, маленької Софійки та Єлизавети, котра цьогоріч піде до школи.

Концертне життя Городнянщини важко уявити собі без цього чоловіка. Він виступав у зіркових ролях і музикантом другого плану, вигадував ідеї для свят і сценічних дійств та долучався до проєктів інших авторів. Гітара в його руках стала супутницею всього життя, а елегантна, підкреслено скромна зовнішність, – особистою візитівкою.

Валентині Грищенко (у дівоцтві Веремієнко) 84 роки. У воєнному 1942-ому вона народилася тут же, у Мощенці, розташованій майже на стику кордонів України, Росії та Білорусі. Батька свого вона не бачила жодного разу у житті – він пішов на фронт ще до народження найменшої доньки і загинув на фронті, так і не повернувшись додому.

Федора Артемовича Кривенка у Займищі, звідки він родом, і у Сновську, де нині проживає, знають і поважають, як авторитетного ветерана праці, людину, сповна віддану сфері зв`язку і поштових послуг. Його стаж роботи у цих важливих галузях вимірюється більш, ніж пів віковим відрізком життя, у якому були і злети, і невдачі, і труднощі, тягар яких ніс і продовжує нести на повну силу.

У найтривожніші часи народжуються історії, що надихають. Для юної жительки Сновська Анни Павленко війна не стала перешкодою для розвитку таланту, а навпаки — стала точкою відліку великого шляху. Сьогодні вона навчається на кухаря, пече святкові торти, співає, волонтерить і мріє створювати корисні десерти для людей з особливими потребами в харчуванні.

Сергій Єрмоленко був солдатом, укладав парашути. Служив у 103-й окремій бригаді територіальної оборони. — Два роки працював у «Чернігівобленерго». Навесні 2021 року пішов служити, — плаче 64-річна Любов Єрмоленко, мати. — Рвався захищати Чернігів, та командування не відпустило. Переживав за мене і батька, бо були без зв’язку.

35-річний Влад Глушак уже понад 10 років працює водієм маршрутки в Чернігові. Щоранку о п’ятій він прокидається, аби вийти на рейс Чернігів – Киїнка, а у вільний час знімає відео для TikTok про будні водія маршрутки та пасажирів. Один із його роликів випадково набув популярності, і відтоді соцмережі стали частиною життя чоловіка.

Ця весна для найстаршого жителя громади, ветерана Другої світової війни Івана Олексійовича ЯКОВЕНКА, розквітає… за вікном. На жаль, він уже нездужає топтати траву, радіти тому, що час садити, сіяти… 26 травня йому виповниться 100 років!

Доволі часто доводиться чути від наших оборонців, що їм воюється легше, коли впевнені у тилу. Коли знають, що за спинами надійні люди, які вірять у них, підтримують та допомагають. Прилучанин Віталій Хоменко якраз такий. Щойно почалась повномасштабка, пенсіонер просився на фронт.