
Своїм указом Володимир Зеленський недавно присвоїв почесне звання «Заслужений донор України» жителю Корюківської ТГ Сергієві Клименку. Посвідчення та нагрудний знак йому вручили начальник РВА Павло Мірошниченко і голова громади Ратан Ахмедов.

У своєму житті Світлана Бишок змінила багато місць роботи, і всі вони – у рідній Студинці. Лише на рік після школи вона полишала село, щоб здобути в училищі спеціальність. Але ні дня не працювала оператором машин з програмним управлінням. – Певно, не ту професію я обрала, а ніхто не підказав, – каже тепер жінка. – Повернулась у село. І більше нікуди не виїжджала.

Це – не казка, а найсправжнісіньке життя: мешканка Знам’янки на Прилуччині Ірини Нікогда (з наголосом на першому складі) народила і виховує п’ятьох синів. Старшому з них вже 20 років, він пішов на фронт за «Контрактом 18-24». Наймолодшому – 11. Стільки ж нема на цьому світі чоловіка Ірини.

Соціальний робітник для селян – це перший помічник в усьому. Особливо для тих, хто живе на окраїнах і до центру села важко дійти. Тамара Песік з Пекарева лише другий рік на такій кропіткій роботі. За освітою вона вихователь. Працювала у школі, деякий час у магазині. Але вже школа давно закрита, у клубі одна завідуюча і то не на повну ставку.

Про цю талановиту родину ніжинських майстрів декоративно-прикладного мистецтва, не скажеш: де народилися - там і знадобилися. Бо Світлана народилася й тривалий час проживала у Білій Церкві. Родинні ж корені Миколи Старостенка, взявши початок у придеснянському Морівську, згодом проросли аж на Галичині.

Іван Гонуленко «накручує» понад 60 км щодня, тільки їдучи на роботу — з роботи. До несподіванок слід бути готовим, бо не завжди є кому допомогти. Адже ми тільки стартуємо разом. А з часом група, у якій може бути 50-70 і більше велосипедистів віком від 18 років, починає ділитися на групки, бо кожен їде з комфортною для нього швидкістю.

Без них не обходились ні хрестини, ні поминки. Вони згадувались у піснях і в казках. На них ворожили, щоб дізнатися про майбутнє: виявлена в начинці (клали спеціально) — до багатства, червоний — до кохання, часник — до труднощів... монетка — до грошей, перець — до випробувань.

Центр надання соціальних послуг у Городні завдяки його невгамовному колективу та директорці Наталії Семеновій давно з офіційної установи перетворився на осередок, який не тільки опікується людьми, які мають складні життєві обставини, а й є єдиним живим організмом, який зближує, єднає й надає реальну допомогу тим, хто її потребує.

Наявність інтернету та соцмереж дає можливість комунікувати й обмінюватися поглядами та думками з великою кількістю людей із будь-якого населеного пункту будь-якої країни. Тож чимало людей ведуть свої блоги на різну тематику. Наприклад, Тетяна Безкоровайна зайнялася блогерством після повернення до свого рідного села Синявка.

Городнянцю Михайлу Писарюзі 30 років. Він – старший офіцер батареї в 58-ій мотопіхотній бригаді. Закінчивши школу, юнак у 2012 році обрав цілком мирну професію – він навчався у Національному авіаційному університеті на факультеті автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій.