
Марія Деревянко з Чернігова понад 15 років працює в тролейбусному управлінні та має найвищу кваліфікаційну категорію — 1-го класу. Жінка розповідає: декілька разів звільнялася через сімейні обставини, востаннє через загибель доньки.

Євгенія Шевченко з Ніжина захоплює дітей і дорослих своїми в’язаними іграшками. Та мало хто знає, що її творча історія почалася у найтемніші дні повномасштабної війни. Ще задовго до цього вона мріяла навчитися створювати в’язані іграшки. Вміла тримати в руках гачок і спиці, колись в’язала собі одяг, але іграшки здавалися чимось неймовірно складним. На це постійно не вистачало часу – сім’я, робота, навчання.

Всі, кому довелось побувати в Лісківському старостинському окрузі (на Менщині), не перестають дивуватися: села невеличкі, а в повному порядку — покошена не лише трава на кладовищах, а й на узбіччях, чагарники вирубані. Автобусна зупинка в центрі округу — любо глянути.

30 червня свій 100-річний ювілей відзначив Володимир Шевченко з Чернігова. Секретом свого довголіття Володимир Романович вважає активну фізичну роботу на свіжому повітрі — майже 50 років він віддав роботі енергетика, власними руками розбудовуючи електромережу обласного центру.

Упізнали? Це фельдшерка Пекарівського старостату Лідія Горбач, до якого належать аж 4 села. А їздить вона на роботу власним автомобілем із сусіднього села Шабалинів, де проживає сім’єю. Цьогоріч вже 10 років, як Лідія Володимирівна, закінчивши медичний заклад, у 2016 році прийшла на своє перше місце роботи і досі залишається в селі.

Майбутня перемога України у війні здобувається руками, які тримають автомат. Руками, які стискають пульт управління дроном. Руками, які підносять набої до гармати. Руками, які крутять кермо бронетранспортера. А ще руками, які плетуть для військових маскувальні сітки.

21 червня був міжнародний день йоги. Уявляєте? Є таке свято. Але так як неділя в мене – день без гаджетів, то вчора я його пропустила. А сьогодні подумала, що це прекрасна нагода розказати свою «йожну» історію, – пише на сторінці у Facebook сосничанка, бухгалтерка Наталія Тищенко.

Кажуть, у кожному куточку України є унікальні люди, здатні змінювати простір навколо себе: вони кидають виклик суворому клімату й силою своєї волі та любові до землі змушують примхливі південні культури, зовсім нетипові для нашого краю, дарувати ароматні, соковиті та солодкі плоди.

Нещодавно у засобах масової інформації з’явилась приємна новина, що випускника (1984р) Сосницького технікуму бухгалтерського обліку А.М. Москаленка призначили на посаду віце-президента Національної аграрної академії наук України.

Моє перше знайомство з Анею Губченко відбулося зовсім випадково, коли мої журналістські стежки привели у книжкове царство – бібліотеку імені Любові Забашти, де відбувалася зустріч з цікавими неординарними особистостями з нагоди 20-річчя Дня вишиванки.