
«Мій повсякденний девіз: «Життя не у тому, щоб просто жити, а й у тому, щоб відчувати, що ти живеш», - каже мешканка села Колісники Сухополов’янської громади Антоніна Гузь. І вона відчуває. Насолоджується красою, яку творять руки. «Чоловік мені каже: «Ти така спокійна, бо завжди дивишся на зелене», - продовжує Антоніна Анатоліївна.

Жителька Сухополови Яна Куля поєднує ці риси, бо ім’я і прізвище зобов’язують. Її ім’я перекладається на українську як «милість Божа» чи «благодать», ну, а чи не головною характеристикою кулі, випущеної зі зброї, є швидкість. Жінка швидко приймає рішення, швидко реагує на прохання допомогти військовим, і блага дарує, у першу чергу, їм, бо є волонтеркою, хоча сама себе такою і не вважає.

Святитель Миколай, архієпископ Мір Лікійських, великий угодник Божий і чудотворець, глибоко шанований усім християнським світом та особливо у нас, в Україні. Майже в кожному українському місті є храм у його честь, та й перша на Русі церква, побудована рівноапостольною княгинею Ольгою – Миколаївська. У четвертому благочинному окрузі Ніжинського

Сергій Полотнянко за фахом – вчитель хімії. У Городнянському ліцеї №1 він працює з 2012 року. Прийшов сюди одразу після закінчення Чернігівського педагогічного університету на посаду вихователя для супроводу в шкільному автобусі. А у 2019-ому році вже почав працювати безпосередньо за фахом, викладаючи хімію та природознавство. Одразу після деокупації

— Це все ручна робота. Жіноче, чоловіче, дитяче, — виставляє взуття на поличку 51-річний Володимир Ободовський з Вертіївки на Ніжинщині. Його маленька майстерня в центрі села пахне шкірою та клеєм. Чоботарською справою чоловік займається вже понад 30 років. Ремонтує взуття. Шиє зі шкіри босоніжки, кросівки, черевики, чобітки. А ще Володимир — багатодітний батько. Має

Військовослужбовиця Тетяна Кулик, позивний — Кобра. Вона не мріяла воювати. А от літати мріяла… І уявляла себе тільки пілотом. Піднятися б високо-високо над самими хмарами і відчути себе вільною пташкою, милуватися своєю рідною, єдиною Україною. Ця мрія нікуди не зникла. Просто ситуація кардинально змінилася. Почалася повномасштабна війна… Звісно, її б

Жахлива аварія принесла в родину Гуржіїв із Прилук подвійне горе: відняла одну дочку — 18-річну Настю і знерухомила другу — Аню, якій тоді було 25. Їхні батьки, Тетяна Іванівна і Микола Миколайович, оплакували молодшу дитину й одночасно боролися за старшу, аби вона й далі жила — за себе і за сестру.

Ім'я Євгена Косяненка було занесено до Книги рекордів України у 2018-му. Причому того року його рекорд був подвійним. Взимку він сплів найменшого (2 на 3 см) у країні лозяного кошика, а 9 вересня — під час святкування Дня його рідної Сосниці — продемонстрував велетенського (діаметром 2 м 26 см, площею дна 4 кв. м, заввишки 2 м 83 см).

Поціновувачам літератури ім’я відомої української письменниці з Чернігівщини Олени Печорної дуже добре відоме. Вона – авторка літературних бестселерів «Грішниця», «Кола на воді», «Фортеця для серця» й інших творів.
Здебільшого авторка пише про одвічні почуття та людські долі.

Відомий далеко за межами області Олег Луцук зі Стольного на Менщині. Займається гончарством понад 20 років, 15 із них навчає цієї справи дітей. Свого найбільшого в Україні свищика (заввишки 169 см), на який пішло 300 кілограмів глини, він виготовив у 2021 році. Рекорд зафіксований 19 червня.