
“Любов – це не померти заради когось, а вижити за будь-яку ціну”. Цю фразу Олексій Ануля почув від батька на початку повномасштабного вторгнення, коли російські війська були вже під Черніговом. Обидва чоловіки тоді стояли на захисті країни. Невдовзі Олексій потрапив у полон, і саме ці слова допомагали йому триматися.

Колись фазани вважалися виключно королівською дичиною, прикрасою імператорських садів та ознакою розкоші. Сьогодні ж ці птахи з неймовірним «вогняним» пір’ям все частіше стають мешканцями звичайних домашніх господарств. Розведення фазанів – це не просто птахівництво, це справжнє естетичне задоволення.

В історії кожного міста є постаті, чиї імена стають синонімами слова «культура». Для нашої громади таким орієнтиром є Василь Пилипович Швидченко – талановитий учитель, скульптор, художник, чия творчість стала живою історією нашого міста. Він не просто викладав малювання та креслення – він виховував особистостей.

До 40 років Любов Панич (зараз їй 53) жила у Криму, в Алушті. Із братом Віктором і моїм сином Віталієм ми мали невеличку кінну базу під назвою «Мрія» на Ангарському перевалі. Там проводили кінні екскурсії у гори Чатир-Даг і Демерджі.

25-річний Олександр Волков, чернігівець з Нової Подусівки, з грудня 2022 року воював у Бахмуті. Був тричі поранений. Перший раз — рівно за три роки до загибелі, 03.01.2023. Поблизу нього розірвалася міна. Уламки пробили бронежилет, залетіли у живіт.

Минаївщина – крихітне село, розташоване в лісах прикордонної Городнянщини. Не кожен з подорожуючих його одразу знайде, хоч розташоване воно всього за півтора кілометра від сусідньої Моложави, яка знаходиться на досить жвавій дорозі до центру громади – Городні.

Роки не щадять нікого. — Стомлююсь швидко. Та й здоров’я вже не те. Торік іще «Гарт» читав і перечитував, а зараз зір упав, усе наче в тумані. Телевізор із невеликим екраном уже не підходить, — зітхає Іван Власенко з Локнистого на Менщині. 13 січня він відзначив своє століття.

Цього року на Водохреща, 6 січня, Марина Петрівна Величук із Киріївки, вдруге за життя занурилася в ополонку.
Це давно було її мрією, до якої вона йшла багато років, поступово загартовуючи свій організм. Враження неймовірні, адреналін переповнює по-перше від того, що знову змогла, по-друге це велика сила волі піти на такий крок знову.

П’ятниця для ряшківців – день особливий. У цей день до них приїжджають машина з хлібом, мобільне відділення «Укрпошти» з газетами, журналами і пенсіями, а біля приміщення старостинського округу розгортається імпровізований базар.

34-річний Артем Туряниця, нацгвардієць, чернігівець. Повернувся з полону 24 серпня минулого року. У полоні пробув рівно три з половиною роки. Потрапив у перший день повномасштабного вторгнення, коли ніс службу на Чорнобильській АЕС. Наприкінці березня 2022 року росіяни забрали його та ще 167 побратимів у Білорусь.