Новини

Людям про людей 

  • Стрічка розтинає повітря, і кожен рух здається польотом. Гнучкість, точність і грація поєднуються в єдиному танці, де тіло розповідає свою історію. Тут народжується мистецтво, яке захоплює з першого погляду. Серед тих, хто творить ці рухи, — Марія Волошина, вихованка студії художньої гімнастики "Золотий обруч" при Центрі творчості дітей та юнацтва.
  • Деякі речі в цьому стресовому бутті юній жительці Сновська Насті Владимірець справді даються важко. Але, попри всі болі і труднощі, якими Бог її обрамив, у неї виходить посміхатися, зоріти мріями, наполегливо виконувати реабілітаційні вправи, займатися улюбленими справами.
  • Наразі у Ніжині збереглося півтора десятка старовинних храмів, збудованих в різні епохи та у різних архітектурних стилях. І все ж один з них, Свято-Покровський, суттєво відрізняється від інших. Унікальність його в тому, що це єдина у місті культова споруда, споруджена в стилі українського бароко ще до того, як синод російської православної церкви заборонив зодчим будувати православні храми саме в нашому, українському народному стилі.
  • 36-річна Сніжана Гапоненко разом з 59-річною мамою Людмилою Вихровою і трьома синами 17-ти, 13-ти і 6-ти років вже рік як облаштовують своє життя практично з нуля у бабусиному будинку в селі Загородньому (Альошинському). З власної домівки у Тарасівці, що на Донеччині, поблизу Костянтинівки, їх вигнала війна.
  • 41-річний Олександр ГОРОХІВСЬКИЙ працює в Чернігівському надлісництві філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України». На лівій нозі протез з електронним колінним суглобом Genium X3. Коштує приблизно 90 тисяч доларів. Ходить на ньому два роки. Можна займатися спортом, бігати.
  • Його син — легендарний пілот, який боронив небо. Він — батько одного з «Привидів Києва», воїн-піхотинець, який стояв на захисті землі. Двоє Мигуль — батько та син — стали символом того, як одна родина може вмістити в собі цілу історію української боротьби. Через три роки після загибелі старшого з них — Володимира Мигулі — його орден «За мужність» III ступеня нарешті передали родині.
  • «Наша Петрівна розуміє краще, ніж будь-який прилуцький лікар», — впевнено говорять жителі Знам’янки Сухополов’янської сільської ради про завідувачку тамтешнього фельдшерського пункту («по-новому», медичну сестру) Любов Зацнову. А ще, додають, її можна покликати не лише вдень, а і ввечері, і вночі, якщо хворому треба, то завжди прийде чи приїде своїм велосипедом.
  • 26 років – це не просто цифра в трудовій книжці, це ціла епоха, присвячена служінню мистецтву та роботі з дітьми. Олена Віталіївна Марченко не просто культорганізатор та керівник гуртків театрального мистецтва й ігротехніки у КЗ позашкільної освіти «Ічнянський будинок дитячої та юнацької творчості» Ічнянської міської ради, вона – мудрий наставник, який навчив тисячі дітей перевтілюватися, імпровізувати та долати страх сцени.
  • Сергій Малов (позивний «Хімік») жив так, щоб робити світ навколо добрішим. Він дарував друзям посмішки, творив затишок, експериментував із порічковим вином і конструював меблі. Навіть у найтемніші дні залишався світлим і спокійним.
  • Осінь ця щедра на дощі… Ллє ледь не кожного дня, стримуючи від щоденної сільської роботи, але водночас дає час натрудженим рукам перепочити. Коли за порогом злива — хіба вийдеш навіть двором, не кажучи вже про город. Хоча Марії Яківні нема чого турбуватися — город вона давно впорала, все, що вродило, звезла візком до двору.
Сторінка: 1  ...  3 4 5 6 7  ...  887     попередня | наступна