
Сергій Малов (позивний «Хімік») жив так, щоб робити світ навколо добрішим. Він дарував друзям посмішки, творив затишок, експериментував із порічковим вином і конструював меблі. Навіть у найтемніші дні залишався світлим і спокійним.

Осінь ця щедра на дощі… Ллє ледь не кожного дня, стримуючи від щоденної сільської роботи, але водночас дає час натрудженим рукам перепочити. Коли за порогом злива — хіба вийдеш навіть двором, не кажучи вже про город. Хоча Марії Яківні нема чого турбуватися — город вона давно впорала, все, що вродило, звезла візком до двору.

Дорога до Подолу з Великої Лепетихи була для родини Марії Іванівни Цигрик далекою і тривожною. Особливий страх був, поки переїхали тимчасово окуповані території Херсонської, Запорізької, Донецької областей. Маріуполем проїжджали вночі.

Вже багато років поспіль міський будинок культури тематично прикрашають не тільки до свят, а й просто до пір року. Наприклад, нині золота осінь зустрічає відвідувачів закладу одразу з фойє, де яскрава фотозона одразу створює святковий настрій. Також більшість із нас добре знають і люблять різдвяних оленів і янголяток, композиції весни та літа й багато інших.

22 вересня в Катерининському храмі Чернігова відспівали 38-річного В’ячеслава Дорошенка. Проживав у селі Бакланова Муравійка на Куликівщині. Одружився, переїхав у Чернігів. Працював охоронцем на ТЕЦ, будівельником. Ремонтував квартири «під ключ».

Уже пів року вдвох, — загадково посміхається 59-річна Антоніна Скрека. — Валерій Вікторович кримчанин. Жив у Змітневі, біля Десни. Це знайомий мого покійного чоловіка Миколи Івановича. Переписувалися. Співчував. Запропонував допомогу. Спочатку він думав, що ми обоє загинули. Потім приїжджав допомагати.

Тандир — це універсальна кулінарна знахідка, яку високо цінують у багатьох східних культурах. У ньому можна приготувати апетитний хліб, соковите м’ясо, вишукану рибу, смачні овочі та безліч інших страв. Використовувати тандир легко, а ось будувати.

Ідею відкриття на території міської лікарні закладу громадського харчування керівництву КП «Школяр» підказали… самі відвідувачі лікарні. Люди зауважували, що з об’єднанням районної та міської лікарні в одну з подальшою перспективою створення на базі цих закладів єдиного медичного містечка такий заклад тут просто необхідний.

Кольорові фарби обережно лягають на аркуш паперу, творячи новий шедевр. У художній студії «Веселка» Центру творчості дітей та юнацтва розкривають дитячі таланти. Тут найкращі вчителі вчать бачити світ у яскравих кольорах і цінувати красу деталей. Серед юних митців — Діана Д’яченко, яка відвідує гурток уже 10 років.

Колеги її називають зачинателькою гарних справ. Тож чим живе ця добра і чутлива жінка, чи хотіла вона у дитинстві бути вчителькою, а також про свій перший урок, про хобі, про різницю між вчителем минулого й майбутнього, про урок української мови, на який так чекають її учні, про корисні межі штучного інтелекту, про війну й дорослішання дітей.