
Анастасія Петренко з Іванівки Чернігівського району була найстаршою дитиною у своїй родині. А нині вона — найстарша мешканка Іванівської громади. Її віковий ювілей став справжнім довгожданим святом для всього села.
Анастасія Дмитрівна народилась 18 жовтня 1925 року.

Пан Юрій у свої 75 років активно займається фізкультурою та моржує — і це не просто захоплення, а стиль життя. Його історія надихає. Зустріч із Юрієм була випадковою: помітили активного чоловіка під час зйомок іншого репортажу й просто не змогли пройти повз. Адже вправно займатися фізкультурою в його віці — це справжня повага.

«Як урізноманітнити святковий стіл? Спробуйте за допомогою равликів. Равлики мариновані, равлики в соєвому соусі, равлики з каперсами та оливками і просто равлики, як закуску. Смачні, корисні, органічні. Без додавання штучних компонентів. Унікальна страва, підійде для тих, кому набридли стандартні закуски. Можна використовувати як самостійну закуску або ж додавати до салатів чи канапок».

Про цю квітку є така легенда. Жив колись у далекій східній країні імператор, який не боявся нічого, крім старості. І повелів він своїм знахарям виготовити ліки, що могли подарувати вічне життя. Проте йшли роки, та нікому зробити цього не вдавалося.

– Я люблю читати про сільське життя у газетах, які передплачую, то і про наші будні хай люди почитають, – так відгукнулась на мою пропозицію Оксана Верхуша зі Стахорщини. – Може, комусь теж цікаві такі публікації.
У нас не кожен йде назустріч такій пропозиції. Тим паче, що говорили по телефону, хоч ми знайомі з жовтня 2021 року.

Завжди по-доброму дивують і захоплюють люди, які можуть поєднувати в своїй долі непоєднане, структурувати зі своїх різнобічних справ і захоплень гармонійну картину і розкладати в ній все по поличках. Наші українські жінки можуть все – щодня рятуючи цілий світ, вони встигають вирішити купу складних службових питань, плести сітки і допомагати ЗСУ, турбуватися про дітей та онуків.

Про своє захоплення, коли воно почалося, як народжуються нові вироби, як навчитися творити такі шедеври власними руками, залюбки розповіла майстриня Людмила Шара. Віднедавна, а саме з 12 травня поточного року, Людмила Михайлівна працює у музеї науковим працівником, а до цього вона 33 роки віддала педагогічній праці, будучи істориком у Конятинській школі.

Григорій Олексійович НАКОНЕЧНИЙ з Авдіївки – навіки Герой. Війна, розв’язана росіянами, його так нарекла. Лише сорок вісім років судилося прожити нашому захиснику, який обожнював квіти і свій сад, понад усе любив свою сім’ю і мав багато-багато друзів.

Вже три місяці, як у Пекареві клубний заклад очолює молода завідуюча Валерія Шаповал. Жінка не місцева — із сусіднього Шабалинова. Їздить на роботу разом із дівчатами, які теж працюють у Пекареві. Це її перше офіційне місце роботи. За фахом Валерії попрацювати не вдалося: ковід, війна – все це пригальмувало туризм у країні.

Разом з Іриною Тимошенко навіть найскладніші логарифми стають простими, наче 1 + 1. Вона – математик від Бога. Уже понад 30 років Ірина Леонідівна стоїть біля дошки ліцею №5, знайомлячи учнів із царицею наук.
Обрала своє покликання ще в дитинстві.