
Народився в родині фронтовика, зростав у селі, планував стати військовим медиком, а довелося працювати фельдшером. Ким він тільки не був, які тільки професії не освоював – медика, педагога, будівельника, поштаря, газовика та аграрія! Проте завжди, завжди йому вдавалося робити свою роботу на відмінно!

Знаменитий український мандрівник-екстремал, наш земляк Михайло Павлюк вкотре подорожує чарівною Азією. Причому всі його такі неймовірні мандрівки тривають роками! Адже він обходив уже свою улюблену Азію, як то кажуть, вздовж і впоперек, побував практично в усіх державах та підкорив десятки найвищих тамтешніх вершин і вулканів.

В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах своїх учнів. Вчитель музичного мистецтва Сергій Петрович Маховка – саме той педагог, який живе в думках своїх учнів. Адже його робота не закінчується після того, як пролунає дзвоник.

Надія Янчук усе своє життя живе у рідному селищі Березна. Тут вона народилася, тут блискавично промайнуло дитинство і власне родинне гніздечко зі своїм чоловіком Василем жінка теж збудувала у рідній Березні. Щоправда, пані Надія – не лише любляча мама та дружина, а ще й безмежно закохана у свою працю і захоплення жінка. Приказка, що старість удома не застане, – якраз про неї.

46-летний Павел Гончаров уже около 20 лет живет в Понорнице Новгород-Северского района. Он сын врачей, которые, из-за любви отца Павла к охоте и путешествиям исколесили весь Союз от Сибири до Крыма. Сам Павел родился в Луганской области, но большую часть своей сознательной жизни провел на Черниговщине, где решил в 2002-м осесть отец, больше всего, его в этом живописно уголке

Він не має інтернету і гаджетів, не вживає алкоголь, не палить, його не цікавлять гроші, бо не бачить перспектив. Любить спостерігати за грозою, лежачи на канапі у дворі та накрившись плівкою. Він вирощує квіти. Пересувається по місту на старезному важкому візку.

Співак Ігор Хонін – відома в Чернігові особистість. Своїми виступами комусь він дарує радість, комусь – надію. Не може жити без Карпат і вірить у дива. Про це та багато іншого наша з ним розмова в рубриці «Люди». Ким ви мріяли стати у дитинстві?
Я народився в Чернігові, в багатодітній родині.

З самої ранньої весни Олег Вовк доглядав за пасікою без дорослих, бо на його дитячі плечі лягли зовсім недитячі справи. Перший похід весною на пасіку був особливо болючим, бо його батько, який утримував це медове господарство, помер у лютому цього року.

Їй скоро вісімдесят п’ять, а ясній пам’яті цієї бабусі з Великої Дочі можуть позаздрити й сорокарічні. Усе своє життя вона може описати в найдрібніших деталях, змотуючи в клубок усі спогади. А згадати є що, проте не все в її долі складалося гладенько.

«Роботящі руки гори вернуть», «Слова - полова, а праця - диво», «Добре там живеться, де гуртом сіється і ореться», «Аби руки і охота, буде зроблена робота»... Ні, це не урок народної творчості, хоча про школу ми сьогодні згадаємо, і не раз. Просто всі ці українські прислів’я влучно характеризують родину Кондратенків із Великої Загорівки.