• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Після двох побачень повів дівчину під вінець


Після двох побачень повів дівчину під вінець

 

Цієї золотої осінньої пори, коли все навкруги готується до зимового сну і радує нас останніми теплими днями, сонячними промінчиками, подружжя Витрикуш відзначає 23 жовтня 2021 року золоте весілля — це важлива і значуща подія в житті Анатолія Григоровича та Євдокії Федорівни. Здавалося б, ще зовсім недавно щасливі молодята під звуки маршу Мендельсона обмінювались шлюбними обручками. Тепер кожен прожитий рік сімейного життя набуває особливого значення та додає життєвої мудрості, цінності подружнім відносинам.





У далекому 1949 році навесні у Олійникових хуторах народилась маленька дівчинка — Євдокія Федорівна Гордієнко, яка згодом стала сосничан-кою. Євдокія народилася одинадцятою дитиною у сім’ї. Хоч сім’я була велика, але дуже дружна і трудолюбива. Після школи поїхала навчатись до Одеси. Після навчання приїхала в Сосницю і влаштувалась на роботу в побуткомбінат, де Євдокію знову направили на навчання в Київ від роботи. На той час Анатолій Витрикуша працював начальником ремонтно-будівельної дільниці (РСУ).

Життєва стежина в Анатолія Григоровича була не легка. Народився він у 1940 році у селі Конятин Сосницького району. Самому довелося прокладати життєву дорогу. Анатолій був єдиною дитиною у матері. Його рідний батько, як і багато чоловіків того часу, загинув на фронті Другої світової війни, коли він був ще зовсім маленьким. Він ріс здібною і обдарованою дитиною. Завдяки наполегливому навчанню він впевнено підіймався сходинками кар’єрного росту.


У побуткомбінаті проходили партійні збори, на яких і познайомились у 1970 році. Так пройшов рік. Час від часу вони бачили один одного на зборах, іноді розмовляли, але ще не знали, що проживуть разом 50 років. Коли Євдокія поїхала на навчання до Києва, то вже там отримала лист від Анатолія, який запрошував її на побачення і вказав номер телефону для зв’язку. Дівчина ніяк не могла зрозуміти від кого лист, але по підпису, який був офіційним, зрозуміла. Коли приїхала на літні канікули в Сосницю, то вирішила зателефонувати по номеру, вказаному у листі. У телефонній слухавці вона почула, що це редакція, бо вже на той час Анатолій працював у місцевій редакції, якій присвятив 29 років свого життя. Поговорити так і не вдалося, оскільки Анатолій Григорович від’їхав по роботі. Тоді дівчина пішла до подруги Ольги на Загребелля. Йдучи по дорозі, вона побачила, як навпроти на мотоциклі їде її доля — Анатолій. В той же вечір вони вперше пішли на побачення. Євдокії припав до душі високий і гарний хлопець, а Анатолію запала в серце молода і весела дівчина. На другому побаченні молоді зрозуміли, що це кохання і не зможуть жити один без одного. Після двох зустрічей домовились, що Анатолій приїде свататись до Євдокії 2і вересня.

Після сватання подали заяву до РАЦу. А вже 23 жовтня відгуляли гарне, веселе і дзвінкоголосе весілля. Організувати його допомогли куми Микола Васильович і Олександра Антонівна Філоненки і подруга Ольга Кальченко. Наречена була в білій довгій сукні і ніжному віночку на голові з прозорою фатою, а наречений в темному костюмі і білій сорочці. Вони були красивою парою, ніби голуб і голубка, а їх очі випромінювали щастя. На весіллі були смачні і гарні короваї, шишки і голуби. Для молодят Сосницька районна адміністрація виділила на весільний кортеж два автомобілі «Волга». На обличчі нареченої з’являлись сльози, чи то від щастя, чи то від смутку, що покидає батьківську хату, відомо тільки їй. На момент укладання шлюбу молодій було 22 роки, а молодому — 31рік. Після весілля Євдокія поїхала до Києва, де навчалась ще рік. Перші шість років з ними жила свекруха, з якою молода дівчина ладила. Через півтора року у подружжя народився первісток — син Ігор, а ще через 12 років — донечка Надійка.

Анатолій Григорович і Євдокія Федорівна Витрикуші прожили разом у любові та злагоді півстоліття. Життєвий шлях їх не був встелений трояндами, вони разом пройшли всі випробування і труднощі, злети і падіння, які випали на їхню долю, однак зберегли взаємну любов і відданість, їхні очі і сьогодні випромінюють тепло. Мають вони чотирьох онуків: Андрійка, Іринку, Володимира і найменшеньку Машу, і трьох правнуків: Камілу (в цьому році пішла в перший клас), Даміра і Рената.

Від щирого серця вітаємо ювілярів з їх золотим весіллям і бажаємо міцного здоров’я, поваги і шани від дітей і людей, і нехай їх серця ще багато-багато років б’ються в унісон.

Джерело: Сосницька районна газета «Вісті Сосниччини» №43/10120 від 23 жовтня 2021, Тетяна Сітковська

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: золоте, весілля, Олійникови

Добавить в:
 
 


Центр Комплект