• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Діду Максиму з Однолькового треба бабу…


Діду Максиму з Однолькового треба бабу…

 

В Однольковому людей на пальцях можна перерахувати: вісім чоловік залишилося. На центральній вулиці цього малесенького села Щурівського старостату - кілька хат і музей.





Ніна Пархомчук
родом з Однолькового. У Києві прожили 40 років. Чоловік працював водієм, вона - фельдшером-лаборантом. Як пішли на заслужений відпочинок, повернулися на Ічнянщину, у батьківську хату. Разом подружжя вже 47 років, з них 12 - мешкають в Однольковому. Завели господарство, тримають город, посіяли-посадили квіти, вкладаючи свої невтомні руки й душу.

- Приїхали зі столиці у батьківську хату віку доживати. Діти вже дорослі: донька в Одесі, син - у Києві. А ми тут, у селі, віддушину знайшли. Що нам у квартирі робити? На балконі сидіти? Ми тут із шести ранку вже на ногах, завжди в русі і серед природи. А ще нам подобається щось цікаве створювати, - розповідає пані Ніна.

Візитівка Однолькового - музей «Корчма»

Коли у 2013 році у селі закрили місцевий магазин, подружжя Пархомчуків не дало його зрівняти із землею - облаштували у ньому такий собі музей «Корчму». До створення долучилися і сусідка Людмила Іванюк та Галина Однолько, котра приїжджає з Ічні на рідну землю, дачники.

На паркані біля «Корчми» гостей зустрічають веселі яскраво розмальовані горщики. У квітах і ганок, і двері та вікна. Фарбу самі купували, і місцеві фермери допомогли. Гуртом із хуторянами все що тільки можна розфарбовували.

- Ось поросята стоять - ми з чоловіком їх зробили, землячка одяг пошила - нарядили тваринок. Нареченого з нареченою висаджуємо лише на Трійцю. Є у нас також Маша та Ведмідь, вухастий Чебурашка, - розповідає Ніна Пархомчук, гостинно запрошуючи до місцевого музею.

Справа настільки захопила подружжя, що вони постійно оновлюють музейні експозиції. Тут є глечики, тарілки, безліч ікон та рушників - все люди позносили-попривозили. Картини подарував художник-земляк зі столиці. Є ще булава, яку привезли люди зі Львівщини, котрі приїжджали колись на день села.

У колишній коморі магазину також облаштована музейна кімната: тут господиня з господарем у національному вбранні, скриня, колиска, якій понад шість десятиліть. А ще шафа, килим, радіо - все, як колись в українській хаті. Ще й картонна піч стоїть.

До карантину щороку, на Трійцю, збиралися односельці. Тоді село по-справжньому оживало. Всі сходилися на подвір’я музею, співали-танцювали, варили кашу та смажили шашлики і чарочку-другу пили за зустріч та здоров’я.


Наразі треба багато чого перефарбувати, оновити й доробити. І часу для цього треба багато, але подружжя має натхнення працювати й далі.

- Тут ще повно роботи, потроху будемо лад у «Корчмі» наводити, - каже Олексій Пархомчук.

На лаві - дід Максим, у дворі - сільпо

Є на їхньому обійсті й сільпо. Так господар назвав свій погріб і вивіску зробив. Там, каже, є те, що можна купити у сільпо.

А на лаві біля двору в Пархомчуків сидить чоловік у светрі, гумових чоботях та шапці і з краваткою. Люди, які проїжджають повз, часто плутають із господарем садиби: дуже схожий на справжнього.

- Це дід Максим. Він у нас популярний, біля нього залюбки фотографуються. Бабу йому треба зробити, - представляє свого експоната Олексій Павлович і вмощується із дружиною біля діда. Поправляє на ньому краватку, кимось подаровану.

- Ось, бачте, як зав’язана неправильно. Бо я не вмію, як треба. Чоловік на весілля сам зав’язував і після того ніхто ту краватку не одягав, тож я й не навчилася, - каже пані Ніна.

Часто вечорами Пархомчуки виходять під двір до діда Максима. Кажуть, на кутку більше немає з ким поговорити, у радіусі кілометра - жодного сусіда.

Проте не жаліються, що сумно, бо за день так напрацюються... І до столиці нізащо не повернулися б. Хай краще діти внуків на природу привозять.

- У нас тут гарно. Якби у мене була жіночка-сусідка - ми все тут квітами засіяли б, - показує по два боки від подвір’я господиня.

- Доки у нас є такі люди - й село житиме, - так про подружжя Ніни та Олексія Пархомчуків говорить Щурівський староста Вікторія Гальченко.

Джерело: Ічняннська газета «Трудова слава», №42 (10163) від 21 жовтня 2021, Світлана Череп

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Однолькове, музей, Корчма, Пархомчук

Добавить в:
 
 


Центр Комплект