• Брухт
Рекламодателям

Радио

Диво-сад Володимира Дикого

 

Між цими двома знімками, зробленими у яблуневому саду Володимира Дикого, календарна відстань усього в кілька місяців. Тоді, навесні, ми просто не могли проїхати повз, не помилувавшись вкритими білопінним цвітом рядами, пообіцявши восени повернутися, щоб побачити результати того цвітіння самим і розповісти нашим читачам, які ж вони на смак — ці пізні яблука молодого саду відставного правника...



Про те, що він обов’язково займатиметься садівництвом, Володимир Дикий знав завжди. У дитинстві хлопчик із задоволенням спостерігав за роботою свого батька, колгоспного садівника. У їхньому Берестовці, що на Борзнянщині, усі знали, що Михайло Дикий — то садівник від Бога, бо в нього і колгоспний, і величезний домашній сади завжди були доглянутими та впорядкованими. Кучеряві пружні віти дбайливо побілених дерев по весні вкривалися ніжним ароматним цвітом, в якому губилися й над яким гули-витанцьовували працьовиті бджоли, а вже восени їхнє гілля вгиналося під вагою розкішних плодів білого наливу, антонівки, путивки, ранету, пепина шафранного й ще багатьох-багатьох інших, незнайомих селянам сортів. З його легкої руки йшов у ріст будь-який, навіть найменший пагінець, прищеплений до дички чи й навіть дорослого дерева. Йому були відомі всі тонкощі й секрети садівничої справи, ними він завжди щедро ділився з сином, сподіваючись, що колись він продовжить цю добротворчу справу...

Та минуло багато років, перш ніж його Володя став господарем власного розкішного яблуневого саду. Отримавши юридичну освіту, Володимир Михайлович багато років служив Феміді, обирався й на службу в органи місцевого самоврядування, однак не зважаючи на свою надмірну професійну зайнятість з дитячою мрією прощатися не поспішав. А весь дорогоцінний батьківський досвід та свою садівничу енергію чоловік переніс на власне обійстя, де завжди розкошували рідкісні види плодових дерев та виноградники, квіти і декоративні кущі й де, за його власним визначенням, натомлюючи руки, він завжди відпочивав душею. Та як тільки за вислугою років пішов у відставку, Дикий із задоволенням та ентузіазмом садівника-початків-ця взявся втілювати в життя свою давню мрію.

Щоправда, спочатку родині довелося добряче потрудитися, бо свої гарантовані державою гектари виявилися занедбаним та зарослим чагарниками смітником на околиці Підгай-ного, куди не тільки місцеві мешканці в останні роки звозили весь навколишній непотріб. Скільки зусиль та часу довелося витратити В.М. Дикому разом з сином Олегом, усій родині, а нерідко і їхнім друзям та знайомим, яких, бувало, також запрошували на толоки, перш ніж ця територія стала придатною для висадки дерев. Утім, весною перші півтори тисячі деревець вже тріпотіли на вітрі зеленими листочками. Окрилений першою перемогою, господар продовжував розробляти виділену ділянку, поетапно розширюючи територію свого майбутнього саду: наступної весни поруч із вже змужнілими молоденькими яблуньками з’явилися нові саджанці — як і перші, напівкарликові, осінньо-зимових сортів, котрі здатні плодоносити вже на третій рік.


Хтось скаже, мовляв, що ж тут складного - посадити сад. Накопав ямок, вставив у них саджанці, загорнув землею, полив водою і чекай врожаю. Якщо так, тоді чому ж українські аграрії практично відмовилися від вирощування власної садовини й вітчизняні прилавки наразі вгинаються від засилля фруктів і плодів з Європи й Сходу. У нас на Носівщині такий сад взагалі єдиний. Тож, мабуть же, не все так просто, як може здатися на перший погляд.

— В Україні завжди був великий потенціал для садівництва, сприятливі погодні умови та багатий досвід вирощування плодових та ягідних культур, — розмірковує Володимир Михайлович. — І сади в нас були прекрасні. Що змінилося? Мабуть, умови, в яких наразі працюють аграрії. Навіщо їм садити дерева на орендованій землі й роками чекати, коли вони почнуть плодоносити, тоді як зиск від посіяного весною можна буде отримувати вже восени — щоб заплатити людям за оренду паїв, видати заробітну плату, сплатити податки, купити техніку, запастися насінням, засобами захисту рослин та пальним на наступний сезон. Знову ж таки, український ринок, мабуть, не надто підлаштований під садоводів — ця ніша давно зайнята зарубіжними постачальниками плодів та овочів, й держава також, на відміну від інших європейських країн, не стимулює садівництва.

Наразі в саду вже порожньо. Залишилися позаду сезонні турботи садівників, й дерева до весни поринули у свій глибокий зимовий сон. А ще наприкінці вересня, походжаючи поміж рядів невисоких розкішних яблуньок, ще рясно увішаними відбірними соковитими плодами, ми з неабияким інтересом слухали цікаву й пізнавальну розповідь господаря про сорти висаджених тут яблунь, про те, чим вони відрізняються за своїми смаковими якостями, про те, як доглядати за деревами і як зберігати яблука, щоб вони якомога довше були свіжими й соковитими. Тоді виколисані на вільних вітрах та обціловані життєдайним сонцем червоні, зелені, світложовті, червонобокі яблука немов аж припрошували скуштувати їх - й ми не відмовляли собі в цьому простому задоволенні, дякуючи тим, хто створив цю смачну красу й щоденно продовжує плекати її.

Якщо підрахувати, скільки неймовірних зусиль і затрат доводиться докладати садівникам ще до збору врожаю: постійно поливати, періодично підживлювати та проводити міжрядний обробіток, вручну просапувати грунт навколо дерев, формувати крону, обробляти деревця проти шкідників (хоч цим тут не зловживають, застосовуючи тільки необхідний мінімум засобів), і навіть захищати від зайців, котрих тут, на околиці лісу, останніми роками розвелося чимало, а потім щоб ще й своєчасно зібрати вирощене - цей сад нам і справді видався дивовижним. Утім, ту справу, якою він наразі займається, Володимир Михайлович не вважає якоюсь особливою. Каже, що вона під силу будь-кому і з нинішніх землевласників:

— Просто цим треба загорітися, й потім день за днем втілювати свою мрію в життя. Ось мій сад росте і я милуюся цим процесом, й радію з того. А, головне, знаю, що побачивши цей сад, мій тато точно був би мною задоволений.

Носівська газета «Носівські вісті» №49 (9751) від 9 грудня 2021, Андрій Сеник

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Дикий, яблуневий, сад

Добавить в:
 
 


Центр Комплект