
Із початком повномасштабних бойових дій в Україні зародився і продовжує набирати масштабів волонтерський рух. Цивільне населення нашої держави всіляко допомагає Збройним Силам України, впроваджуючи в життя відоме гасло «народ та армія – єдині». Один з таких помічників - Іван Груда.

До початку російської агресії Ольга Гурова разом з сином та батьками проживала у Слов’янську Донецької області. Тоді їй навіть у страшному сні не могло примаритися, що колись їм доведеться кидати все – дім, улюблену роботу, й разом з найріднішими людьми тікати практично в нікуди…

Народилася Валентина у Куковичах, там же закінчила два класи місцевої школи. А далі був переїзд у Данилівку через сімейні обставини. Мама Єлизавета Кузьмівна продала хату і переїхала жити в Данилівку. Валя не хотіла полишати однокласників, сусідів, друзів, але її, малу, ніхто не послухав.

У рідних Андрія Овсієнка з Коропа до останнього жевріла надія, що їхній захисник поранений, але живий. Але дива не трапилося... 5 січня Андрія не стало. Життя 35-річного воїна обірвалося на Донеччині, біля села Кліщіївка. Востаннє матір чула голос свого сина 4 січня.

Ірина Холмецька плете іграшки, малює картини, обожнює робити зачіски, вчиться на економіста і мріє бути стилістом-перукарем. Техніку плетіння м’яких іграшок освоїла самотужки. Дівчина зізнається, що п’ять разів перев’язувала ногу ниткою, щоб зрозуміти, що до чого. А зараз Ірина каже, що якщо є бажання і ти хочеш навчитися, то в тебе вийде. Свої роботи юна майстриня продає в інтернеті і має власні кишенькові гроші в 15 років!

Коли сім років тому чотири жінки з Максаків вирішили організувати співочий колектив, вони і не підозрювали про те, що в майбутньому матимуть успіх та популярність. Згодом доведеться переглянути деякі принципи, традиції, від чогось відмовитися, а щось, навпаки, додати. З усіх цих років випали декілька місяців від початку повномасштабної російської агресії, бо жінки вважали, що пісні та концертні виступи не на часі.

Аніматор - малорозповсюджена професія на Сосниччині, та й, зрештою, навіть у Корюківському районі. Нам відома одна людина на нашу округу, яка на запрошення зробить як дитяче, так і доросле свято веселим і незабутнім. Знайомтесь, це Ірина Кудлай. Для багатьох вона стала незамінною на всіх святах, бо працює вже 10-ий рік. Іриску, таке має сценічне ім’я

Ольга Андріївна Кисіль із Атюші не тільки зустрічала своїх переселенців з борщем, а й спекла торт на іменини та приготувала кролика в дорогу. Ось такі наші українці - щирі і гостинні.

«Він був справжнім воїном, сильним і тілом, і духом, надійним, як скеля», - кажуть про нього друзі, побратими. «Він був гарним сином, братом, чоловіком і татком», - говорять з болем про нього рідні. А війна нарекла його ще й Героєм. Навіки. Ці слова про нашого земляка Івана Табірцу, який 5 січня загинув у Соледарі

Посильно допомагати нашим захисникам — для свідомих українців нині це норма життя. Люди в усій Україні збирають кошти, шиють, варять, печуть, консервують, власноруч виготовляють різноманітні прилади та речі, необхідні на фронті. Для багатьох українців волонтерська робота стала своєрідним обов'язком, який вони взяли на себе за велінням своїх гарячих