
Жителька села Смош Сухополов’янської сільської ради Віра Балашова допомагає всім, кому може допомогти. І літнім людям (свого часу це навіть стало її професією), і дітлахам (вона ще і вчилась на вихователя), і ЗСУ (з перших днів повномасштабної війни), і всім жителям села, яке стало для неї і її сім’ї рідним, хоч і народилась героїня нашої розповіді на Одещині.

Таку колекцію має жителька села Конятин Катерина Глухенька, каже, що фіалки - це квіти-антидепресанти і жінка одержує від вирощування та догляду за ними позитивну психотерапію. Катерину митрівну в селі поважають за її професіоналізм і відповідальність, вона вже 6 років працює сільською фельдшеркою і її допомоги потребують чи не всі жителі села.

Багато українських жінок уподобали виготовлення домашньої пастили. Хто для власного споживання, а для когось це захоплення стало власною справою. У Талалаївці теж проживає майстриня із виготовлення цих корисних і смачних ласощів Алла Володимирівна Дайнеко (інженер-технолог громадського харчування за фахом)

Небайдужі чернігівці об’єдналися, щоб допомагати пораненим українським захисникам, які перебувають на лікуванні та реабілітації. Дівчата не шкодують ані часу, ані сил, і як тільки є змога – йдуть до поранених у лікарню.

“Коли в мене хтось запитає що таке кохання, я розповім про свого чоловіка", - говорить Інна Кудлай. Вона інколи міряє на себе його військову форму, яка пахне 'її Сергієм. І щасливі 17 років подружнього життя із ним назавжди закарбуються у її пам’яті.

Вісімнадцятирічний Микола Сенчик є абсолютним чемпіоном світу з української боротьби на поясах, чемпіоном Європи та дворазовим чемпіоном м. Києва, де зараз живе і навчається. На хвилиночку, усі ці перемоги він здобув минулого року. Загалом же у цьому виді спорту він п’ять років.

Сергій Рожок родом із Великої Загорівки, що на Ніжинщині. Але у 2005 році доля занесла його на нашу Ічнянщину, у Максимівку. У селі й зустрів свою долю Олену. Вона працювала телятницею у місцевому агропідприємстві. Сподобалися одне одному. Так і зародилося їхнє кохання. У селі родина і вирішила залишитися.

В Іржавці на Сонячній вулиці виділяється добротне дворище. Велика цегляна хата, такі ж цегляні сараї, гараж. Але то все не дворянське. То Насілевські уже будували у сімдесятих, при Брежнєву. Павло і Ольга Насілевські разом 56 років Фото Ніни Наливайко

Два роки тому, відразу після деокупації Чернігівщини, Марина Прокопенко поїхала з Сосниччини в Канаду до родичів. За цей час добре відчула різницю між життям в Україні і країною кленового листка. Хто не жив так довго від рідного дому, не знає, що таке ностальгія. А ще жінка відчуває біль і образу за свій народ, який гідний кращого життя, бо має все для цього.

Коли у Змітневі запитали про справжніх господарів, то у відповідь односельці назвали Марину і Романа Веремієнків. Шукати довго не довелося - живуть на центральній вулиці. Над дорогою височіє новенький гараж і ще за пару десятків метрів літають бджоли. Оце і обійстя господарів.