Новини

Людям про людей 

  • Росла без батька: він на війні, у Другій світовій, загинув. Мені тоді й пів року не було. Мати пра­цювала різноробочою. Тяжко захворіла. Цілий рік лікувалася у Парафіївській лікарні - виявили затемнення легень, - про дитячі та молоді роки згадує Віра Олексіївна. - А вдома - старенька бабуся та дідусь, який був без ноги - втратив на фінській війні.
  • На могилі старшого солда­та Василя Тимченка, який загинув 10 вересня цьогоріч, завжди свіжі квіти. Їх при­носять рідні та друзі заги­блого Героя. Рідним дуже не вистачає чоловіка та батька, а батькам - сина. Два з половиною місяця тому війна перекроїла життя роди­ни Тимченків і змусила вчитися жити без нього - сина, брата, чоловіка і батька.
  • Ольга Федорівна у 4 рочки залишилася без батька. Це було у далекому 1941 році, коли розпочалася Друга Світова війна і його забрали на фронт. Йдучи на війну, батько тоді по військовому наказав дружині всіляко берегти доньку і завжди, куди б вона не йшла, бра­ти Олю з собою, а коли прийде час йти дівчинці до школи, обов'язково щоб пішла навча­тись. З війни
  • (26 грудня 2023 18:19) Курс, прокладений долею
    Наступного року борзнянцю Федору Грузіну, уродженцю Миколаївщини, має виповнитися 90 років. Та за свій довгий вік, сповнений випробу­вань і здобутків, втрат і радісних моментів, він не розгубив ані почуття гумору, ні цінності родинних стосунків, ані ніжності до найдорожчих. Здава­лося, під час нашої розмови у ньому прокидав­ся той юнак, якому знову
  • Кажуть, що життя є найкращим режисе­ром. Якщо так, то про нинішніх жителів Білорічиці Сухополов’янської сільської ради Прилуцького району Анатолія Гарбіча та його дружину Марину воно зніма­ло фільм жахів. «Ми бачили пекло на землі і нам по­щастило вижити й звідти вибратись», - розповідає Анатолій Іванович. Так він каже про Маріуполь - місто, у якому його
  • Тут навіть по центральній асфальтованій дорозі нема жодної жилої хатини, лише трохи віддалено можна побачити корівок або собак і здогадатися, що там хтось проживає. За такими прикметами - пасеться корівка, а серед дороги у величезній ка­люжі купаються качки - рушаю дорогою, покритою листям, ніби там ніхто не ходить і не їздить.
  • Іван Кузюра завжди все прораховує і планує. Його життя дуже цікаве, але швидкоплинне. За свої 30 з лишком Іван Вікторович стільки всього встиг, що не кожна людина за все своє життя стільки спробує, а то й взагалі для бага­тьох такий плин часу непосильний.
  • Важко уявити батьків, яких би не розчулювали перші слова, лепетання ма­леньких сина чи доньки. їхні «Саса» чи «либа», навіть по­при фонетичну неточність, видаються неабияким досяг­ненням, вартим захоплення. Звісно, якщо мова про 2-3 річного малюка. Але коли й за рік-два потрібні звуки не стають на свої місця, бать­кам варто звернутися по до­помогу до
  • Ярослав Маджуга – актор лялькового театру. В нашому обласному театрі ляльок імені Олександра Довженка працює ціла акторська династія: тато – Ігор Маджуга, його сини – Ярослав і Роман, та невістка Оля – дружина Романа. Ярослав щиро обожнює свою професію: грати вистави та приносити радість дітворі.
  • В ічнянця Михайла Балашенка за плечима понад пів століття досвіду будуван­ня. Зокрема, він причетний до появи і п’ятиповерхівок у місті. І, дивлячись на них, пишається, що робив життя людей комфортним, а місто — красивим. В його очах - спокій, а обличчя випромінює впевненість.
Сторінка: 1  ...  59 60 61 62 63  ...  886     попередня | наступна