
Марина Котовська з Городні осиротіла дуже рано. Чотирирічною дитиною вона втратила батька, а коли дівчинці виповнилось вісім років, пішла у засвіти матір. Та Марина не залишилась сама — її підхопила у свої турботливі руки бабуся Віра. Щоправда, їм обом довелось пережити аж п’ять судів, щоб отримати законне право бути разом. З того часу бабуся з онукою нерозлучні.

Світлані Корсун 35 років. Її цивільному чоловіку Сергію – 41. Хоч пара офіційно шлюб і не реєструвала, мають спільних чотирьох дітей – 15-річну Ілону, 13-річного Антона, 9-річну Настю і дворічну Даринку. Всі вони мешкали у Нікополі, що на Дніпропетровщині. Світлана родом саме з цього мальовничого містечка. Свого часу сюди з Городні приїхав і Сергій. Відтоді

Це буде непроста розповідь. Про непрості рішення, войовничі стосунки і замкнене коло у пошуку вирішення проблеми. Проблеми, якої взагалі не мало би бути! Адже учасникам події нічого ділити. Здавалося б: у селі оселилася нова родина - внутрішньо переміщені особи. Оселилася надовго, купивши хату, навівши лад у господі. Але «своїми» вони так

Родина загиблиго Олександра Вікторовича Якименка - мама Людмила Сергіїівна, сестра Аліна Вікторівна та її 5-річний синок Кирюша проживають у мальовничому селі Журавка, в десяти кілометрах від Варви. 16 грудня 2023-го в звичайну сільську родину «постукало» жахливе лихо: проклята війна і тричі прокляті рашисти забрали Сашу - улюбленого сина

У свої 90 років Василь Струк шиє валянці. Але до снаги йому й писати картини вкладена любов до природи та відчувається позитивна енергетика. І сам ічнянець випромінює привітність та доброту, які поглинає з тієї особливої теплої атмосфери, в якій сам живе. І ти, здається, теж її відчуваєш...

Наталка Орлова, відома волонтерка з Чернігова, яка постійно тримає руку на пульсі потреб і проблем бійців, розповіла, з чого і коли почалася її діяльність, хто їй допомагає та про що вона мріє. Усім відома Наталка Орлова (але це її так знають у фейсбуці, насправді її прізвище Івкіна) народилася і виросла у Чернігові. Все своє життя провела тут

Володимир Мусієнко зі Смоші разом з громадою збирає донати для ЗСУ, вивчає та популяризує українську народну культуру, мріє створити музей в селі, вирощує яблуні та бузок. Розвиток культури у час війни набуває особливого значення. Культура - це м'яка сила. Вона здатна повернути українців до нормального життя в новій воєнній реальності

Двоє синів у неї. Вже дорослі, живуть окремо. Радіє, що у свої 65 років нарешті дочекалася й первістка-онука. Тепер тішиться його світлинами в телефоні. Каже, що піврічний Свя- тославчик додає їй сенсу в житті, яке присвятила своїм дітям. «Хороші в мене сини», - каже Ольга Олександрівна. - Завжди у молитвах прошу для них Божого захисту».

З року в рік кількість пасік в Україні скорочується. Причин тому безліч. А найперша, і головна, - немає достойної винагороди за цю копітку працю. Як ціна меду піднімалася, то й пасіки розросталися. А як не стало ціни, то знову пішов занепад. - Найбільше пасічників у нашому районному товаристві пасічників було у2011-2013 роках - десь 77 чоловік. Зараз 24

Трудовий шлях Віталія Штабного не був простим. Після строкової служби у війську він кілька років відпрацював буровиком у геолого-розвідувальній партії. Згодом повернувся у Городню, де багато років працював водієм у райсільгоспхімії. Волею випадкових обставин йому довелось взяти до рук зварювальний апарат, з якого й почався творчий шлях майбутнього