Збили 10 цілей за 65 хвилин: як бійці підрозділу «Химера» знищують російські БпЛА на прикордонні Чернігівщини

Дмитро, боєць підрозділу "Химера" 105-го прикордонного загону

В один із боїв екіпаж Дмитра, бійця підрозділу "Химера", знищив 10 повітряних цілей за 65 хвилин. Військовий говорить: робота з перехоплювачем полягає у швидкій реакції на ціль противника. Дмитро родом з Чернігівщини. У лютому 2022 року він разом з родиною опинився в окупації на прикордонні. Згодом, у грудні, добровільно долучився до війська. Тоді чоловіку виповнилося 22. Дмитро почав свою службу із прикордонної застави, наразі він боєць підрозділу "Химера" 105-го прикордонного загону. Працює з дронами-перехоплювачами, які знищують російські безпілотники, що залітають на Чернігівщину. 30 квітня, у День прикордонника України, журналісти підготували інтерв'ю з Дмитром. Він розповів, як під час окупації допомагав ЗСУ, чому вирішив піти служити та чому, за його словами, скерувати дрон на російський "шахед" – це лише 30% від всього процесу ураження. 

"Я був настільки цивільний, наскільки можна уявити"

Коли Дмитру був 21 рік, якраз почалося повномасштабне вторгнення. Тоді він був студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, навчався на програміста. У лютому 2022 року був вдома, на прикордонні Чернігівщини. Чоловік ділиться, тоді він та його родина опинилися в окупації і допомагали ЗСУ.

"Намагалися передавати інформацію через Telegram-бот про пересування, про кількість техніки, особового складу. Але ніхто в прямий контакт з ними не вступав. Я просто зі своєю дружиною гуляв містом час від часу, десь піддивлявся, передавав інформацію".

У той період, зізнається Дмитро, думок, щоб долучитися до війська, ще не було, бо до кінця не розумів, що відбувається.

"Тому що під час окупації думав про безпеку своєї родини, і не розумів, як це все відбувається у війську. Я був настільки цивільний, наскільки це взагалі можна уявити. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я намагався якось організовувати так звані кібератаки. Я не знаю, чи вони були насправді ефективними, чи ні. Також надавав для українського війська свій ноутбук, свою техніку, як ресурс".

"Я хотів би, щоб мої діти мною пишалися"

Після відступу росіян Дмитро пішов до територіального центру комплектування та соцпідтримки, з документів мав лише приписне посвідчення.

"Чому я взагалі пішов? Не знаю. Розумієте, якось на місці сидіти не по собі стало. Якось соромно, чесно. При тому, що я чоловік сімейний, я хотів би, щоб мої діти мною пишалися. Я ходив до військкомату, але я під мобілізацію на той момент не підпадав, тому що в мене не було жодної військової кафедри".

Дмитро розповідає, спочатку хотів долучитися до ЗСУ на посаду артилериста. Згодом дізнався, що 105-й прикордонний загін набирає особовий склад і вирішив доєднатися до них. Тоді чоловіку виповнилося 22. Військова кар’єра для нього розпочалося з грудня 2022 року.

"На той момент саме формувався підрозділ, як прикордонна застава, і я там проходив службу. Починав мавікістом (фахівцем, який керує компактними квадрокоптерами, – ред.), робив розвідку, коригування артилерії. Потім, коли вже в нашому загоні з'явилися FPV-дрони, то я працював оператором носія ретранслятора. Працював доволі довго, десь півтора року, а потім перейшов до підрозділу «Химера» на повітряні цілі. Дуже довго хотів опанувати саме цей напрямок роботи".

Боєць каже: коли цивільний потрапляє до війська, то важко звикнути до нового устрою життя. Ділиться, що йому допомагало на цьому шляху:

"Тоді було все нове: ставлення, ієрархія у війську. Не до кінця розумієш, як що працює, чого очікувати від завдань і як їх правильно виконувати. Але пройшли цей етап. Наразі, якщо взяти саме військових, то допомагає, коли твоє керівництво прислухається до тебе і воно тебе чує. Наразі в «Химері» мої керівники запитують на чому краще літати, що потрібно закупити, який дрон більш перспективніший для знищення цілей. Взагалі кайф, чесно кажучи".

Потрапивши до війська, Дмитро отримав позивний "Айті".

"Назвав мене замполіт (офіцер з морально-психологічного забезпечення, – ред.) так, через те, що навчався на програміста. Спочатку як жарт було, але дуже швидко воно прожилось. Зараз, чесно кажучи, у цьому позивному змісту небагато. У мене знань з IT не більше, ніж у школяра, який вивчає інформатику", – жартує Дмитро.

Загалом, за словами бійця, освіта, вміння та інтереси дуже допомагають знайти свою справу у війську.

"У мене була схильність до комп'ютерних систем, до цього всього. А саме освіта мені дала базові поняття, як працюють алгоритми, насправді легше з цими знаннями".

"Ти на цілодобовому чергуванні і чекаєш на кожну ціль"

За словами військового, їхній екіпаж у підрозділі "Химера" сформувався у грудні 2025 року. Він працює на посаді оператора дронів-перехоплювачів.

"У нас є деякий FPV-шний бекграунд, який нам дуже допомагає саме в адаптації, саме в зенітній справі. Це велика перевага для новостворених екіпажей. З моїм побратимом, з екіпажем, ми разом пройшли цей шлях".

Щодо розпорядку дня, то, коли немає російських атак, рутина їхнього підрозділу складається з перевірок справності дронів, очікування та постійного моніторингу повітряного простору.

"Коли нам заходить партія дронів, усі одразу готуються. Технічною складовою у нас займається споттер (фахівець, який відповідає за підготовку боєприпасів, спорядження дронів та технічне забезпечення вильоту, – ред.). Якщо якісь хмари, вилітаємо, перевіряємо висоту – низ хмар, верх хмар, чи зможемо ми, якщо що, «шахеди» збити, чи не зможемо".

10 повітряних цілей за 65 хвилин

З початку 2026 року найвиснажливіший період для екіпажу Дмитра був у січні.

"Я не можу сказати, що він важкий, тому що ми любимо цю справу. Нам це подобається. Але робота була практично протягом місяця цілодобово, цілі були постійно. Масовані атаки, звичайно, були, але й було дуже багато поодиноких випадків зальотів «шахедів», на які потрібно все одно реагувати. Це не так, що ти підготувався до масованої атаки і сидиш чекаєш. Ти постійно на цілодобовому чергуванні і чекаєш на кожну ціль".

Під час однієї з масованих атак РФ Дмитро та його побратими знищили 10 повітряних цілей за 65 хвилин.

"Також в окремий із днів, за добу нам вдавалось знищити 13 «шахедів». Азарт це, звичайно, класно. Це так і має бути у підрозділі".

Військовий говорить, що скерувати дрон на "шахед" – це лише 30% від всього процесу ураження.

"Адже до цього процесу залучені штурман, споттер, командир екіпажу та пілот. Про РЛСівців ніхто ніколи не згадує. Це взагалі найкращі хлопці у світі. Без них ми як сліпі кошенята. Вони виявляють, вони ведуть нас, за допомогою них уся робота відбувається. Якщо ми знищили 10 «шахедів», то без РЛС, ми знищили б один чи, максимум, два. Тому що вилітати нам прийшлося б «всліпу», можна сказати, за особистими відчуттями”.

Адже складність роботи з перехоплювачем полягає у швидкій реакції на ціль противника.

"Тобто, якщо ти з FPV-дроном можеш просто більш-менш розмірено зайти на ціль, на перехоплювачі треба контролювати швидкість, контролювати свій напрямок польоту. Ти повинен швидше реагувати. По-друге, якщо в тебе чомусь немає штурмана, який тебе проведе, ти маєш у голові прораховувати траєкторію правильного заходу на ціль. Ти не можеш вилітати тільки туди, де зараз «шахед», за цей час він уже пролетить якусь дистанцію і ти в нього не зможеш влучити. Дуже багато чинників потрібно тримати в голові”.

"Ми були перші у зенітних дронах"

На запитання, чи встигають українські військові адаптуватися до нових викликів війни, Дмитро відповів наступне:

"Я скажу, що насправді у порівнянні з нашим ворогом, саме ми, як держава, як нація, рухаємо цей прогрес. Тому що це саме росіяни адаптуються до змін. Якщо взяти ті ж самі зенітні дрони, ми були першими. Росіяни вже потім почали з ними працювати. Єдине, в чому перші були росіяни, це оптоволокно".

Боєць "Химери" каже, що росіяни знають про їхній підрозділ.

"З перехоплень є інформація, що вони знають конкретно про «Химеру» і не задоволені нашими діями. Тільки-но кордон перелітають, то їхні «шахеди» падають”.

Дмитро ділиться, що й надалі планує служити у "Химері".

"Я був мавікістом, потім оператором на ретрансляторі, зараз працюю перехоплювачем. Подобається те, що весь період служби мені вдавалося вивчати щось нове, десь розвиватись. Але наразі я, здається, знайшов улюблену справу. Мені додає енергії перший збитий «шахед», коли йде масована атака. Далі – по накатаній уже. А протягом усього життя моє головне джерело енергії – це моя дружина".

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: