
«Вчора була на виклику в селі Володимирівка, яке знаходиться на самому прикордонні. Зовсім поруч вже Білорусь. Виклик був до жінки з пневмонією, а раніше у тому будинку жила бабуся (на жаль, вже покійна), яка працювала в селі вчителькою.

Катерина Вендт із Городні ще з 2014 року шиє для військових те, що їм необхідно. Лише із 2022-го з-під її рук вийшло 1500 одиниць спідньої білизни: звичайної — на фронт і адаптивної — в госпіталі. Причому пів тисячі Катерина Кирилівна осилила вже після того, як перенесла тяжкий інсульт.

На початку повномасштабного вторгнення українці демонстрували неабияке єднання, і захищати країну хотіли всі, навіть ті, хто жодного разу не тримав в руках зброю. Натомість герой нашої сьогоднішньої розповіді Сергій Шегеда пішов боронити рідне місто у 62 роки.

Зима відходить – піднімається настрій, сонечко яскравіше світить, радіємо кожній новій квіточці, яка оживає і тягнеться з-під снігу. Саме такі асоціації пов’язані із святкуванням 8 Березня для сосничанки Світлани Савченко. Навіть сама вісімка символізує жіночу фігуру.

Так, йому лише 21 рік. І він вже три роки захищає країну, несучи на своїх, по суті ще дитячих плечах, дорослий тягар відповідальності за себе і за всіх, хто за його спиною. У 2023 році Дмитру Петренку з Дроздовиці виповнилось 18. І він пішов у доросле життя ось так – не через студентську парту, а через військкомат.

Чемпіон світу, чемпіон Європи та України, майстер спорту міжнародного класу Сергій Семеренко із Бахмацької громади розповів про свій шлях у армреслінгу. «Я починав із багатьох видів спорту: волейбол, настільний теніс, шашки, шахи… пробував усе. А армреслінг захопив мене понад 15 років тому...

— Восьме березня — свято для всіх, каже про прийдешній «жіночий день» Тамара Оліфіренко з Покровського на Менщині. — А це було тільки нашим, мовить про залізне весілля, яке вони з чоловіком відзначили в лютому.
Разом подружжя 65 років! Запевняють: щасливих.

У кожної людини є свої уподобання, свої принципи у досягненні мети. А от у Володимира Григоровича Сизоненка з Ічні – любов до голубів. Хтось називає його диваком, інші – «голуб’ятником», але любов до цих птахів ще з дитячих років він поєднує щоденно із своїм життям.

Уродженець Чернігівщини Віталій Шпитальний добровільно став прикордонником навесні 2022-го. У квітні 2024 року його підрозділ обороняв Красногорівку. Після бою він чотири дні переховувався на даху будівлі, доповідаючи про ворога, поки його не взяли в полон.

Ніхто не знає своєї долі. Дасть вона крила, підніме, а де складе їх, коли і як – невідомо. Рідним Павла Рубея – мужнього захисника України – й донині не віриться, що не побачать його ніколи. Кохана Наталя розмовляє з ним досі. Діти Ольга і Андрій вірять: він зараз дивиться на них із неба і все знає. Їм треба бути сильними, адже тато казав їм: «Бережіть маму. Вона в нас найкраща».