
«Співають брати Тимошенки» – часто можна було почути зі сцени міського будинку культури в мирні часи. Сімейний дует Артема і Максима Тимошенків був добре відомий городнянцям . Два маленькі хлопчики заворожували аудиторію чистими голосами і талановитим виконанням пісень.

Антоніну Михайлівну Хомазюк у Городні знають як педагога, який викладав у міській школі №1 хімію та біологію. Її колишні учні із ностальгією згадують її натхненні уроки, коли такі предмети, які нібито на перший погляд виглядають точними та науковими, набирали цікавого емоційного окрасу, привідкриваючи над своєю формульною точністю завісу загадковості і привабливості.

Велика блакитноока лялька на шафі, акуратно розставлені по поличках іграшкові автомобілі, казкові звірята. Поруч - прозора скляна напівсфера з маленькими різнокольоровими коробочками й мішечками. На стінах і навіть на віконних шибках - тематичні плакати з усміхненими героями сучасних дитячих казок…

“Любов – це не померти заради когось, а вижити за будь-яку ціну”. Цю фразу Олексій Ануля почув від батька на початку повномасштабного вторгнення, коли російські війська були вже під Черніговом. Обидва чоловіки тоді стояли на захисті країни. Невдовзі Олексій потрапив у полон, і саме ці слова допомагали йому триматися.

Колись фазани вважалися виключно королівською дичиною, прикрасою імператорських садів та ознакою розкоші. Сьогодні ж ці птахи з неймовірним «вогняним» пір’ям все частіше стають мешканцями звичайних домашніх господарств. Розведення фазанів – це не просто птахівництво, це справжнє естетичне задоволення.

В історії кожного міста є постаті, чиї імена стають синонімами слова «культура». Для нашої громади таким орієнтиром є Василь Пилипович Швидченко – талановитий учитель, скульптор, художник, чия творчість стала живою історією нашого міста. Він не просто викладав малювання та креслення – він виховував особистостей.

До 40 років Любов Панич (зараз їй 53) жила у Криму, в Алушті. Із братом Віктором і моїм сином Віталієм ми мали невеличку кінну базу під назвою «Мрія» на Ангарському перевалі. Там проводили кінні екскурсії у гори Чатир-Даг і Демерджі.

25-річний Олександр Волков, чернігівець з Нової Подусівки, з грудня 2022 року воював у Бахмуті. Був тричі поранений. Перший раз — рівно за три роки до загибелі, 03.01.2023. Поблизу нього розірвалася міна. Уламки пробили бронежилет, залетіли у живіт.

Минаївщина – крихітне село, розташоване в лісах прикордонної Городнянщини. Не кожен з подорожуючих його одразу знайде, хоч розташоване воно всього за півтора кілометра від сусідньої Моложави, яка знаходиться на досить жвавій дорозі до центру громади – Городні.

Роки не щадять нікого. — Стомлююсь швидко. Та й здоров’я вже не те. Торік іще «Гарт» читав і перечитував, а зараз зір упав, усе наче в тумані. Телевізор із невеликим екраном уже не підходить, — зітхає Іван Власенко з Локнистого на Менщині. 13 січня він відзначив своє століття.