
“Жінка, яка стоїть з вами в одній черзі, може картати себе, що вона недостатньо хороша мати, або не розуміти, чи вистачить їй сил дочекатися коханого з полону. Ми живі люди. Ми маємо право не лише на хороші емоції, а й на погані.”

Завдяки художнику Віктору Голубу з Обичева автобусні зупинки у селах Малодівицької громади стали справжніми творами мистецтва. На білих стінах розквітли мальви, соняшники і маки, виросли ялинки і берізки, потекли річки…

Віталію Гуку 38 років. Він родом з Єліного на Сновщині. Певний час жив у Нових Боровичах, де п’ять років працював лісівником. У 2012 році поїхав на заробітки до Москви. Там уже працював його молодший брат Михайло. Віталій сів за кермо вантажівки.

Завідуюча Волинківською бібліотекою, а за сумісництвом завідуюча будинком культури Любов Тарасенко каже, що тут вона ніби жила з дитинства. У цьому приміщенні минали її дитячі роки, на сцені вона була співачкою, а в бібліотеці брала навіть платну літературу – такі колись були послуги.

Так склалося, що популярність Юлія здобула не завдяки своїй шкільній творчості, а саме тим, що одного січневого дня прийшли із чоловіком до стенду біля селищної ради і вона з гордістю сказала, що це її робота! Відео ширилося на Фейсбуку, в Інстаграмі. «Перший француз, нога якого ступила на землю мого рідного селища!» — так заінтригувала Юля.

У самісінькій глибинці району серед розлогих степів, між кучерявими садками пожинає дари щедрої осені мальовнича Білорічиця», — так починається шкільний реферат онуки героя нашої розповіді Василя Горбачова Аліни. Осені ми не чекали, а відвідали Білорічицю наприкінці липня.

Її історія почалася з великої втрати. У перший день повномасштабної війни в ході ракетного обстрілу командного пункту аеродрому ДСНС загинув чоловік Юлії — Анатолій В'ялий, який був інструктором-рятувальником парашутнодесантної служби.

Василь Макуха повернувся з війни у грудні минулого року. Щастя для його родини, радість для друзів і сусідів. Весь цей час він звикав до мирного життя і зараз продовжує звикати. Щось ремонтує в квартирі, навідує стареньку маму в селі – допомагає їй по господарству...

Повз цих червонобоких пузатих красенів неможливо пройти спокійно на місцевому ринку — вони просто вбирають око. Перехожі зупиняються на мить, щоб роздивитися, і мало хто відходить з порожніми руками. Дуже вже привабливі. Очами дивишся, а соковитий знайомий смак у роті вже відчувається.

Цього літа несподівано для себе 18-річна Марина Породько з Вертіївки Ніжинського району стала зіркою соцмереж. Фото стрункої красивої білявки за кермом трактора вже облетіло чимало пабліків Чернігівщини. А її історія викликає справжній інтерес і захоплення.