
Його війна почалася ще 2014 року, коли для більшості з нас події на сході країни справжньою війною не видавалися. Цікаво, що спочатку молодого чоловіка навіть до армії не брали - «забракували» за станом здоров’я. Але він, як і його брат-близнюк, старший на якихось 15 хвилин, свого життя без армії не уявляв, змалечку захоплювався чоловіками у формі. І сьогодні

Олег Міщенко жив поблизу Енергодару, працював на Запорізькій атомній електростанції. У вересні разом із дружиною та старенькою мамою мусив втекти від війни: залишив рідну домівку й виїхав на підконтрольну Україні територію. Зараз живе у Припутнях - знайшов прихисток у своєї тітки.

Голодні роки 95-річна Ольга Демидівна Городиська пережила не в рідній Шейнівці, а на далекій Херсонщині, куди сім'я виїхала, рятуючись від податків, якими обклали тоді селян. Та добра там шейнівці не бачили. Ледь вижили... Голодувати довелося і тоді, коли повернулися до рідного села: ні даху над головою, ні грошей, ні харчів.

Війна примусила мільйони українців залишити свої домівки і шукати прихистку у більш безпечних місцях. Хто подався за кордон, хто осів в Україні. Серед біженців і 76-річна Валентина Андріївна Моргунова з Бахмута, яка приїхала до Коропа. І якщо багато вимушених переселенців уже змогли повернутися додому, то жінці повертатися нікуди, як і її подрузі Любові

Справжній боєць зі сталевою силою духу, міцною вірою у Перемогу і з добрим серцем у грудях. Таким його знають побратими. Він боронив країну у складі легендарної 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, куди беруть тільки найкращих. Крок за кроком у страшних боях відчайдушних гранатометник звільняв українські міста і села від озвірилих рашистів

В однієї господині у Талалаївці в однім дворі вживаються корови і... страуси. Звичайно, коровою, нікого не здивуєш, хоч все менше і менше їх утримують селяни. А ось страуси цього воєнного року тут за всю історію вперше поселилися з її легкої руки.

Наприкінці минулого року в Куликівці відкрився квітковий магазин «Flower republic by Alina». Його власницею стала 26-річна куликівчанка Аліна Корж. У селищі, як відомо, довгий час функціонував магазин «Квіти», що розміщувався біля салону «Лілія». Начеб-то, для невеличкого населеного пункту вистачило б і одного. Але молода бізнес-вумен не побоялася

Любов Правдивець - з військової родини. Військовим був її покійний чоловік Володимир Миколайович. На фронті нині з ворогом воюють її сини Максим та Андрій, а також онуки Сергій та Дмитро. «Наші чоловіки на війні», - каже Любов Василівна, яку я ненавмисно відволікаю від важливої справи - ось вже кілька місяців переселенка з Чугуєва Харківської

Настоятель ПЦУ в селі Хлоп’яники, місті Корюківка та селі Жукля,отець Нестор 24 лютого разом зі своїм парафіянином Петром Козубовським взяли до рук зброю і добровільно пішли захищати рідну землю. Зараз він стрілець-снайпер. Та його війна, як каже отець Нестор, розпочалася ще в 2014 році. Тоді він пішов з церкви московського патріархату.

Розвиток освіти у Володьковій Дівиці був тісно пов'язаний із загальносуспільними процесами, які відбувалися в Україні. Однією з найпоширеніших форм навчання дітей були початкові школи, які існували при храмах. Їх ще називають парафіяльними. Ці школи продовжували розвивати традиції давньоруських шкіл, які також відкривалися при церквах, куди