Його пацієнти завжди мовчазні. Від них не почуєш ні скарги, ні нарікання. Лише очі — чисті та щирі — здатні розказати більше, ніж слова. Не буде перебільшенням сказати, що Олександра Буняка знає мало не кожна сім’я у Носівці та й багато хто за її межами, бо саме цій людині довіряють часом найдорогоцінніше.
Олександр Клименко, 61 рік, фотожурналіст. Народився 22 червня 1960‑го в селі Високому Борзнянського району на Чернігівщині. Батьки працювали бухгалтерами. Здобув фах фотографа в Чернігівському технічному училищі №15. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
У Чернігові, мабуть, багато хто чув про вболівальника ФК "Десна", який приїздить на матчі команди з самої Англії. В один з таких візитів з ним поспілкувалися журналісти.
Вибір вишу та спеціальності — це головний біль усіх випускників та абітурієнтів. Але не для корюківчанки Софії Тарасенко. Ще з 9 класу дівчина вирішила, що вступатиме на акторський факультет до Київського університету культури, й тим самим зробить своє хобі майбутньою професією. Виявила Софія в собі таке захоплення, коли дивилась
Професійне свято працівників ветеринарної медицини відзначається щорічно у другу неділю серпня. День працівників ветеринарної медицини – це відзначення вагомого внеску людей цієї професії у забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, ветеринарно-санітарної безпеки продуктів тваринництва та охорони навколишнього середовища
Власниця садової ліани – лимонника китайського – Світлана Бухно незабаром збиратиме урожай. Вона залюбки показала нам цю витку рослину, розповіла про цілющі властивості ягід, що також мають кілька «відтінків» смаку, та поділилася своїми рецептами джему й тонізуючого напою з них.
Катерина Олександрівна - сільська жінка, яка має поважний вік. У свої 80 вона є героїнею без перебільшення. І таких, як вона, в нашій державі ох як багато - мужніх, сильних духом і тілом, які мусять працювати в такі роки, щоб вижити. Адже держава, якій вони віддали свої роки совісної праці, забезпечила їх на старість злиднями, убогістю, дала їм єдине, це курс виживання, по-іншому і не назвеш. Ось і крутиться кожен, як може.
Село Лави розміщене за 8 кілометрів від Сосниці. Школа тут давно закрита, вже у вікна віє вітер та заглядають бур’яни. В селі зовсім мало проживає сімей з дітьми. Як живеться сільській сім’ї з дітьми, чи вистачає моральних і фізичних сил, коштів, хто допомагає... Про це дізнаємось, знайомлячись із сім’єю Миколи та Любові Біликів із Лав.
Нині молодій підприємиці 32 роки. З них вже п’ятнадцять вона працює в приватному власному бізнесі. — По суті, я почала займатись цим, ще навчаючись у школі. — каже Наталя. — У мами був свій магазин, тож я їй допомагала. А потім і сама почала виготовляти різні ритуальні аксесуари.
Бджільництво — не для лежанів, оскільки роботи біля вуликів безліч: то за вуликами доглянути, то бджіл вберегти від шкідників та хвороб, то рамки підставити, мед відкачати, бджолохатинки відвезти до медоносів, роя-втікача зловити... Недаремно кажуть, що до лежачого пасічника мед не тече. Одним словом, сумувати ніколи. І це все без огляду на настрій, погоду та зайнятість.
Мобильная версия сайта
Добавить новость
Комментариев: 2
Экспорт новостей
