Олена Михайлевич - жінка, що малює настрій і свято

Олена Михайлевич

Вже багато років поспіль міський будинок культури тематично прикрашають не тільки до свят, а й просто до пір року. Наприклад, нині золота осінь зустрічає відвідувачів закладу одразу з фойє, де яскрава фотозона одразу створює святковий настрій. Також більшість із нас добре знають і люблять різдвяних оленів і янголяток, композиції весни та літа й багато інших. Усе це – творчість Олени Михайлевич, штатної й незамінної художниці будинку культури.

Пані Олена малює, скільки себе й пам’ятає – з дитинства. Вона народилася у творчій сімї романтиків, які намагалися підкорити казахстанську цілину.
– Мій батько Микола захоплювався фотографією, яка у той час була дуже трудомістким процесом. У нього виходили чудові композиції. Мама Євгенія брала грала у спектаклях і театралізованих постановках й усе життя мріяла про те, щоб стати телеведучою. Та, як то кажуть, не судилося. Батько раптово загинув у ДТП, а ми з мамою повернулися із Казахстану у Городню ще у далеких 80-х роках минулого століття, – пригадала співрозмовниця.

Майбутня художниця навчалася самостійно, а також у професійних художників Академії мистецтв. У 1989 році вона прийшла на роботу у наш будинок культури, й з того часу беззмінно працює тут художником оформлювачем й керівником гуртка декоративно ужиткового мистецтва. Саме вона є авторкою більшості декорацій, які ми бачимо на головній міській сцені.

– Робота з декораціями – одна з найцікавіших у моїй творчості. Саме інтер’єр сцени створює перше враження про сценічне дійство, підкреслює особливість свята, надає додаткових відтінків як концертним програмам, так і театралізованим дійствам. Сьогодні у творчому пошуку дуже допомагає інтернет, раніше – доводилось працювати зі стосами літератури й профільних періодичних видань, а згодом напрацювався й досвід. Дуже гарно виходить, коли художні рішення приймаються колективно, разом із режисерами, акторами й іншими задіяними колегами, бо вони стають справжніми шедеврами й запам’ятовуються публіці надовго, – зізналася художниця.

Окремою галуззю оформлення є робота з бутафорією. Часто потрібно героям вигадати і створити, наприклад, капелюхи, лицарські шоломи, шаблі, мечі та іншу сценічну зброю. Окрім цього, затребувані предмети побуту з надлегких матеріалів, щоб артистам, особливо дітям, було неважко їх піднімати. Так з’явилися бочки та інший посуд із пінопласту, гігантські квіти й ажурні рослини.

Робота художника сцени непомітна, й часто автор першого настрою й фону дійства залишається поза кадром. Та це не пригнічує пані Олену, а навпаки – дає їй додаткове натхнення, особливо коли постанова вдалася. Цікаво, що у дев’яності роки велику кількість вивісок на міських магазинах та іншої зовнішньої реклами створила власноруч наша співрозмовниця. Сьогодні, у зв’язку із розвитком масштабного друку, потреби у таких її послугах вже нема.

Окремою сферою прикладання натхнення і творчих зусиль стала для художниці робота з дітьми. З 1989 року вона випустила кількадесят хвиль майбутніх художників. Звичайно, не всі вихованці художньої студії «Весна» обрали образотворче мистецтво своєю професією, хоч чимало було й саме таких, а комусь просто знадобилися навички ліпки та малювання в інших професіях.

– Мої маленькі колеги постійно щебечуть, приносять нові ідеї й дуже захоплено діляться ними. Оце надихає найбільше працювати, навіть тоді, коли нема не тільки натхнення, а й сил. Окремим дійством у нас завжди є створення виставок і вернісажів, де не просто експонуються дитячі твори, а ще й підбираються за стилістикою і жанрами. Кожна виставка – то окремий художній твір, – розповіла пані Олена.
У вільний від роботи час художниця не менш творчо захоплюється сучасною фотографією, доглядає за садом, полюбляє шити одяг і виготовляти добрих та теплих ляльок.

Джерело: "Новини Городнянщини", Павло Дубровський

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: