
Ми вже розповідали про Любов Макаренко з прикордонної Семенівки, яка через любов і турботу про тварин не виїжджає з обстрілюваного росіянами міста. Вже багато років жінка дбає про тварин, на сьогодні вона опікується 34 собаками та 35 котами. Та ще й годує на вулиці бродячих котів і собак.

Вона з п’яти літ мріяла займатися з кіньми. Два роки тому ця мрія здійснилася — мама привела її в чернігівський кінноспортивний клуб «Гармонія». І на перших же своїх змаганнях із конкуру Крістіна в парі з кобилою Кенді взяла одразу три призових місця.

Наталія та Сергій Морозовські приїхали з Михальчиної Слободи Новгород-Сіверського району. На Ріпкинщині живуть з 2023 року.
— 1 квітня 2023 року сюди перебралися, — несе пусті відра, тягне тачку з бідоном в обід Наталія Морозовська. — У Ріпках син живе. І нас сюди забрав. Син дім нам купив. За 120 тисяч гривень. З газом. Колодязь у дворі. Вкинули мотор. З коровами добре, роздолля. Пасуться, де хочуть, усюди можна.

Цього року в основних сесіях Національного мультипредметного тесту (НМТ) взяли участь 324 284 особи. Серед них 200 балів хоча б з одного предмета здобув 3671 вступник, із двох — 259, із трьох — 28. Найвищі ж бали з усіх чотирьох предметів отримали всього 2 учасники з усієї України. Один із них — наш земляк!

12 червня Анастасія ЛАЛЕТІНА, чернігівська біатлоністка на візочку, відсвяткувала 24-річчя. Настя вже встигла вийти заміж, стала Деркач та народила донечку Емму. Коли Насті було пів року, вона захворіла. Дівчинку паралізувало. Лікарі поставили діагноз «В’ялий парапарез важкого ступеня».

Марія Деревянко з Чернігова понад 15 років працює в тролейбусному управлінні та має найвищу кваліфікаційну категорію — 1-го класу. Жінка розповідає: декілька разів звільнялася через сімейні обставини, востаннє через загибель доньки.

Євгенія Шевченко з Ніжина захоплює дітей і дорослих своїми в’язаними іграшками. Та мало хто знає, що її творча історія почалася у найтемніші дні повномасштабної війни. Ще задовго до цього вона мріяла навчитися створювати в’язані іграшки. Вміла тримати в руках гачок і спиці, колись в’язала собі одяг, але іграшки здавалися чимось неймовірно складним. На це постійно не вистачало часу – сім’я, робота, навчання.

Всі, кому довелось побувати в Лісківському старостинському окрузі (на Менщині), не перестають дивуватися: села невеличкі, а в повному порядку — покошена не лише трава на кладовищах, а й на узбіччях, чагарники вирубані. Автобусна зупинка в центрі округу — любо глянути.

30 червня свій 100-річний ювілей відзначив Володимир Шевченко з Чернігова. Секретом свого довголіття Володимир Романович вважає активну фізичну роботу на свіжому повітрі — майже 50 років він віддав роботі енергетика, власними руками розбудовуючи електромережу обласного центру.

Упізнали? Це фельдшерка Пекарівського старостату Лідія Горбач, до якого належать аж 4 села. А їздить вона на роботу власним автомобілем із сусіднього села Шабалинів, де проживає сім’єю. Цьогоріч вже 10 років, як Лідія Володимирівна, закінчивши медичний заклад, у 2016 році прийшла на своє перше місце роботи і досі залишається в селі.