
Для всіх українців 24 лютого 2022 року назавжди залишиться чорним днем — початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. А для Ганни і Андрія Березинців зі Старого Білоуса Чернігівського району, попри всю трагічність цієї дати, вона завжди буде потрійно щасливою: 24 лютого 2022-го на світ з’явилися їхні донечки — Емілія, Олівія і Меланія.

Майор поліції Андрій Марухленко з Корюківщини несе службу у лавах стрілецького батальйону поліції Чернігівщини — підрозділу, який пліч-о-пліч із Силами оборони виконує бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту. Раніше він був поліцейським офіцером Сновської громади: знав кожну вулицю, кожну родину, першим приходив на допомогу людям.

Світлана Халімоненко – військова журналістка, майор Збройних сил України та старша офіцерка відділу зв’язків із громадськістю оперативного командування «Північ». У минулому – журналістка і редакторка глухівської газети, яка у 2016 році змінила цивільне життя на військову службу.

У 23 роки Дарія Бутко стала керівницею сільського будинку культури в рідному селі Гмирянка на Чернігівщині. Для багатьох це могло б здаватися викликом: молодий вік, велика відповідальність, десятки завдань щодня. Проте для Дарії це – не перешкода, а ресурс.

Абревіатура «впо» впевнено оселилася у сучасному лексиконі українців. Її значення – «внутрішньо переміщена особа». За цими офіційними сухими словами – трагедії людських доль. Бо ті люди, яких війна змусила «переміщуватися», не переселяються просто так, за власним бажанням. Вони рятуються від біди.

У Корюківці можна побачити людей, які рухаються, спираючись на дві високі тонкі палиці. Це прибічники скандинавської ходьби, яка прирівнюється до виконання фізичних вправ і доступна для будь-якої вікової категорії людей, зокрема і в поважному віці.

Село Савинки трохи віддалене від кордону з країною-агресоркою росією. Тому туди час від часу приїжджають переселенці з Семенівщини, де дуже небезпечно й гучно. Чим нині живе українське село. Мало хто знав, що в невеликому мальовничому селі Савинки можна знайти житло для тимчасового проживання.

Він знав ціну землі бо обробляв її власними руками, відчуваючи під долонями шорсткість грудки й тепло весняної ріллі. Знав ціну хліба бо не раз бачив, як із зернини народжується життя, і ділився останнім, коли Інші мовчки берегли запаси. Знав ціну свободи - бо пішов її боронити без гучних слів, без пафосу, без пошуку виправдань.

Може Василь Іванович Сенченко робити і дерев’яну євровагонку, і лобанку. Таке захоплення прийшло до чоловіка вже після 50-ти років. А до цього за роботою світу білого не бачив, було таке, що працював одразу на двох роботах – заробив 42 роки стажу і у 60 вийшов на пенсію.

Мало хто знає, але єдина офіційна дружина одного з найвідоміших художників ХХ століття — українка Ольга Хохлова, родом із міста Ніжин. Ольга Хохлова залишила по собі 44 портрети чоловікового пензля. Картина «Жінка у рожевому», на якій вона зображена, пізніше пішла з молотка за 4,2 мільйона доларів.