
8-річний Давид Миханчук із Прилук мріє стати футболістом. А ще любить виконувати трюки на самокаті і малює. І все це — всупереч тому, що його ніжки та ручки покрутила рідкісна хвороба. Щоб удосконалюватися в улюблених справах і наближатись до здійснення своєї мрії, Давид, долаючи біль і втому, постійно займається лікувальною фізкультурою.

Коли говориш про цю жінку, то хочеться так багато епітетів підібрати: дуже гарна й талановита, неперевершена рукодільниця, закохана в професію педагогиня… Але скоро два роки, як біля її прізвища назавжди закарбувалися й дуже болючі три слова – мама загиблого Воїна.

Любов Пархоменко — жителька Вокзал-Городні, жила звичайним мирним життям до 6 вересня минулого року. Щоправда, війна вже двічі торкнулася своїм чорним крилом до її родини — жінка втратила на війні брата Юрія Марченка і його сина від другого шлюбу Дмитра Хитика.

Щоб мати таку можливість, розвів перепелину міні-ферму, де налічується понад 300 перепілок. Все почалось цієї важкої зими. Морозна сніжна погода та ще й без світла не дозволяла нічого робити надворі. А це для Петра Петровича велика проблема, він не звик проводити час, лежачи на дивані

Це найбільша мрія Олександри Шевченко із Загребелля. 4 вересня Олександра Артемівна відзначила свій 90-річний ювілей. Вона була щаслива, як ніколи, адже таких умов і такого трепетного догляду, який їй дарувала найменша дочка Тамара, за все життя не мала.

Валентині Рак із села Стольне Менської громади 20 липня виповнилося 90 років. На ювілей з’їхалися рідні й близькі. Не було одного бажаного гостя — сина Сергія. Він уже третій рік у російському полоні. Найкращим подарунком Валентині Григорівні було б його повернення, але не судилося…

Тим, хто не знає історії Олександра, його нинішній зовнішній вигляд майже нічого не скаже. Звичайний молодий чоловік, який хоч і має деякі фізичні вади, але живе повноцінним життям. А народився Сашко зі страшними патологіями — важкою формою ДЦП, вовчою пащею та заячою губою.

40-річний Михайло Шкляр по професії — електрик. До повномасштабного вторгнення працював за фахом у Городні на хлібозаводі та психоневрологічному інтернаті. Після деокупації Городнянщини, каже, хотів добровільно йти до війська.

У Бірківці 18 серпня відкрили меморіальну дошку на честь загиблого Захисника України В'ячеслава Павленка. Його життя обірвалося на Донеччині у березні 2024 року. Він загинув, так і не встигнувши побачити сина, якого так чекав.

То був зеніт літа, дуже схожого на нинішнє. Зелень набралась найвищого ступеня своєї насиченості, а квіти навіть перевершили грою барв живу райдугу. Мабуть, цей час і народив вираз «мальовнича Україна». Ось по такій красі 17 липня 1978 року, розпрощавшись зі студентським Харковом, я повертався додому з направленням юридичного інституту до прокуратури Чернігівської області.