
Чим тривожніша ситуація навколо, тим більше хочеться краси. Вона відволікає, перезавантажує, перемикає увагу і цим зменшує напругу. — Особливо коли створюєш її сама, — каже 51-річна Галина Редега з Коропа, котра захопилася виготовленням та оздобленням виробів за допомогою епоксидної смоли.

42-річний Юрій Гусак, чернігівець, 9 березня уперше повернувся в Лукашівку під Черніговом, на місце бою — на місце, звідки почався його полон. До повномасштабки був будівельником. Звільнений з полону 25 травня 2025 року, коли обміняли 1000 на 1000.

Він витягнув артилеристів з-під вогню і після підриву на міні разом із групою побратимів опинився у повному оточенні ворога. Без води та належних запасів бійці стрілбату поліції Чернігівщини ще 10 діб утримували позицію. Знищивши 11 противників, уночі вони змогли прорватися до своїх, практично наосліп долаючи кожен метр під загрозою ворожої атаки.

У Срібному на Чернігівщині ткаля Наталія Бринза вперше за кілька років сіла за ткацький верстат, який розміщений у краєзнавчому музеї громади. Там збереглися зразки Дігтярівського ткацтва, яке 2019 року внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини області.

— З чоловіком загинули ще восьмеро військових, — плаче 35-річна Олена Гофрик, вдова. — Вдалося дізнатися, що до них на позиції прилетів дрон і скинув хімічну отруту. Разом з чоловіком загинув наш земляк, 45-річний Андрій Леоненко з села Лемеші на Козелеччині.

У невеличкому класі Менської школи мистецтв — особлива атмосфера. На стінах — ноти й дитячі малюнки, у кутку — поліровані корпуси бандур, а в повітрі — тиша, що передує звуку. Тут народжується музика, яка вміє підтримати, заспокоїти й надихнути.

Працюємо на покоління - ця, абсолютно безпафосна, фраза прозвучала у нашій недавній розмові з директором ТОВ «Понори» Володимиром Сисою. Читачі нашої газети вже не раз мали змогу саме із її сторінок дізнатися про це сучасне сільськогосподарське виробництво.

Сьогодні рукоділля сприймається як затишне хобі або спосіб «заспокоїтися» після робочого дня. Для Тетяни Григорівни Підголи із селища Парафіївка, яка все життя присвятила відповідальній професії бухгалтера, рукоділля завжди було чимось більшим за відпочинок.

«Вчора була на виклику в селі Володимирівка, яке знаходиться на самому прикордонні. Зовсім поруч вже Білорусь. Виклик був до жінки з пневмонією, а раніше у тому будинку жила бабуся (на жаль, вже покійна), яка працювала в селі вчителькою.

Катерина Вендт із Городні ще з 2014 року шиє для військових те, що їм необхідно. Лише із 2022-го з-під її рук вийшло 1500 одиниць спідньої білизни: звичайної — на фронт і адаптивної — в госпіталі. Причому пів тисячі Катерина Кирилівна осилила вже після того, як перенесла тяжкий інсульт.