Плоди на «екрані»: як привчити дерево до шпалери

Світлана Потоцька

Шпалерні дерева – це ідеальний компроміс між врожайністю та красою. Вони займають мінімум місця, але стають головною окрасою обійстя. Багато хто боїться братися за формування такої крони, вважаючи це вищою математикою садівництва. Насправді ж, знаючи кілька базових правил, створити «живий екран» може навіть новачок. Про те, як поєднати естетику з урожаєм та «приручити» яблуні й груші до незвичайної форми, журналісти розпитали Світлану Потоцьку, кандидатку біологічних наук, доцентку кафедри біології НУ «Чернігівський колегіум» ім. Т. Г. Шевченка.

Мистецтво терпіння та міцної опори

На агробіостанції Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді шпалерні сади – не дивина, а результат багаторічної праці. Світлана Олександрівна розповідає, що перші дерева для шпалер тут висадили ще у 2016–2017 роках. Використовували дворічні та трирічні саджанці, але головний секрет успіху шпалерного садівництва – не поспішати.

– Перші два роки ми дерева взагалі не чіпали, – ділиться досвідом науковиця. – Потрібно дати можливість кореневій системі та стовбуру зміцніти. До формування крони приступаємо лише тоді, коли рослина вже має два розгалуження.

Сама шпалера – це конструкція зі стовпів та рами з екраном із рейок. На агробіостанції використовують металеві П-подібні опори з ромбоподібним переплетенням. Проте для домашнього саду це може бути навіть звичайна огорожа, головне – щоб вона була стійкою.

Геометрія саду: від ярусу до ярусу

У ліцеї віддають перевагу вільно зростаючій шпалері. Вона виглядає природніше й більш декоративно за строгі геометричні форми. Головний принцип шпалерної крони – сформувати плоску крону, де найсильніші пагони розвиваються лише у два боки, горизонтально або під тупим кутом до стовбура.

Алгоритм формування простий, хоч і потребує уваги. У перший рік два нижні пагони фіксують до шпалери й укорочують на третину. Центральний провідник зрізають на висоті 50 см над рівнем цих пагонів. Після обрізки на ньому активно пробуджуються бруньки, з яких з’являються нові пагони. Два найкращих з них прив’язуємо по обидві сторони до шпалери.

На другий рік центральний стовбур знову зрізають на 50 см вище другого ярусу гілок. У подальші роки процедуру повторюють, поки не сформується 4-5 ярусів. Важливо стежити, щоб нижні гілки завжди були довшими за верхні. Усі вертикальні пагони, що ростуть на горизонтальних «поверхах», а також ті, що спрямовані перпендикулярно до шпалери, безжально видаляють.



Сортові секрети та «примхи» груші

Для шпалер підходять різні сорти: на агробіостанції успішно вирощують «Сніговий кальвін», «Славу переможцям» та гібриди яблуні-груші. Проте пані Світлана радить: якщо площа опори невелика, краще обирати дерева на карликових підщепах.

Цікаво, що яблуня – більш поступлива учениця. Її пагони наростають активніше, тоді як груша розгалужується гірше, тому процес її «виховання» триває довше. А щоб додати саду оригінальності, на одне шпалерне дерево можна прищепити 2-3 різні сорти – тоді на одній площині одночасно дозріватимуть різні плоди.

– Треба розуміти, що врожайність шпалерних дерев дещо нижча, ніж у звичайних, – зауважує Світлана Олександрівна. – Тут ми керуємося насамперед естетикою, а не кількістю відер із плодами, бо яблука та груші на таких «екранах» виглядають надзвичайно ефектно.

Органічний підхід: від «будиночків для комах» до попелу

Догляд за такими деревами вимагає стандартних процедур: поливу, прополювання пристовбурових кругів, підживлення та захисту. Проте на агробіостанції дотримуються принципів органічного землеробства. Замість «хімії» – компост і перепрілий гній, який вносять щовесни (від 1 до 3 відер під дерево).

Особливу увагу приділяють поливу. За літо дерево має отримати мінімум чотири рясні поливи. Розрахунок простий: площу пристовбурового кола в квадратних метрах множать на три – це і є необхідна кількість відер води.

Від шкідників сад захищають інсектицидні рослини (пижмо, чорнобривці, календула), а також птахи та корисні комахи. Для останніх ліцеїсти навіть роблять спеціальні «будиночки» – дерев’яні чурбаки з отворами.

Якщо ж хвороби все-таки атакують, використовують біопрепарати або народні методи, як-от мильно-зольний розчин.

– Зараз у продажу є велика кількість біоінсектицидів (Актофіт, Актарофіт, Регоплант, Ентоцид, Effect тощо) та біофунгіцидів (Триходермін, Гаупсін, Фітоспорин, Фітодоктор, Фітолавин тощо) різних виробників. Але шкідники та патогенна мікрофлора швидко до них звикають, тож біопрепарати треба постійно змінювати, – пояснює пані Світлана. – Можна використовувати й народні засоби боротьби зі шкідниками та хворобами. Наприклад, восени з профілактичною метою можна обробляти дерева мильно-зольним розчином, що набагато простіше та безпечніше, ніж використовувати препарати, які містять мідь і залізо.

Поради на зиму

Шпалерні дерева стійкі до морозів, але мають ворога – зайців. Щоб вухані не пошкодили ніжну кору, стовбури на зиму обгортають білим агроволокном та прикривають сосновим гіллям.

– Будьте ближчими до природи, не бійтеся експериментувати й постійно вчіться, – радить Світлана Потоцька садівникам-початківцям. – Сад – це не лише робота, а й творчість.

Джерело: газета «Трудова слава», Олена Березкіна

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: