
Заслужена журналістка України Зоя Шматок ніколи не гадала, що колись писатиме про Валерія Лобановського, талановитого футболіста й тренера, та його рідню з Холмів. Про своє особисте життя він не любив розповідати журналістам і розкривати перед ними сімейні таємниці.

Майор поліції Оксана Зубець розвінчує поширений стереотип про те, що миротворець – це кремезний чоловік. Оксана не з легкодухих –чернігівка майстер спорту з дзюдо і самбо, відслужила вже у двох миротворчих місіях – у Південному Судані та на Кіпрі. 29 травня вона разом з усім світом відзначає Міжнародний День миротворців.

Світлана Левковська – завідувач пульмонологічного відділення обласної лікарні. Добре відомий на Чернігівщині фахівець. Шляхетна і чуйна людина. Тож спілкуватися з нею – легко та цікаво.

Педагог чи тренер? А можливо, ще й історик? Анатолій Андрійович Федорченко – звичайний житель селища Любеч. Він має сина, порається по господарству та отримує пенсію. В Інтернеті знайти фотографію, де Анатолій Андрійович усміхається, майже неможливо.

Пелагея Михайлівна Гриб з Івашківки 10 травня відзначила 100-річний ювілей. Все своє життя жінка прожила у рідному селі, більше того – у рідному обійсті. Вона з заможного роду Шиків, а куток, на якому нині знаходиться її подвір’я й досі називають в Івашківці «Шиковою садибою». Тут колись був дім батька Михаля Леоновича, який будували ще чи то дід, чи прадід. А згодом, поряд із будинком предк

Гарбузин, що за десять кілометрів від Козельця, — село на трасі. Населення — до півтори сотні людей. Живуть з того, що садять і ростять городину, торгують нею у столиці або на трасі, на базарі. Та карантин, ремонт дороги і, зрештою, вік жителів, змушують вирощувати все менше.

У Сосниці 47-річних Аліну і Світлану Дударь знають. Сестри-близнючки вже 31 рік працюють соцпрацівницями. За час роботи допомогли не одній самотній літній або немічній людині. І зараз кожна обслуговує по 12 стареньких (одинадцять бабусь і по одному діду).

— Картоплю посадили, — задоволено оглядає свої угіддя 81-річна Ганна Міщенко. — Дітвора приїжджала, чоловік шість. А я вже працювати на город не виходжу. Тільки починаю, приступ бере. Стенокардія. Я їм обід готую.

У цій статті ми хочемо розповісти нашим читачам про людину, яка завжди мріяла лікувати дітей. «Діти - найщиріші та найчистіші істоти на планеті, а малюнки, подаровані ними після одужання – найцінніше, що може бути», - саме так вважає дитячий хірург вищої категорії, кандидат медичних наук, завідувач хірургічним відділенням Чернігівської обласної лікарні Олександр Васильович Риженко.

Фитнес-тренер класса VIP в фитнес-клубе «Кислород», директор и методист в школе Фитнеса «X-Line» 40-летний черниговец Роман Юрьев, проделав нелегкий путь к своей мечте, по праву считает себя счастливым человеком. Он убежден, что «любой может стать любым» и на своем примере показывает, что каждый человек может добиться выдающихся результатов в любой сфере, вне зависимости от изначальных данных и возможностей.