
У кожної родини, яку зачепила війна, є своя історія. Одні вимірюють днями очікування, інші - телефонними дзвінками з фронту, треті - фотографіями, що залишилися на стіні після втрати найдорожчої людини. Для Ольги Перфілової зі Стольного війна назавжди розділила життя на «до» і «після».

І це при тому, що не бачить на ліве око, колись корова вибила. Любить читати і газети, книжки. Особливо їй цікаво читати любовні романи, життєві історії, історичні, а ось фантастики не читає. Ще нема в неї окулярів. Важко прожила. Каже, що тепер тільки й пожити аби не війна.

18 червня – день створення підрозділів дільничних офіцерів поліції. У той час, коли прикордонні населені пункти Новгород-Сіверщини регулярно потерпають від російських обстрілів, дільничні продовжують нести службу поруч із людьми.

Максимальні 200 балів на національному мультипредметному тесті – результат, про який мріють тисячі українських випускників. Для когось це підсумок років наполегливої праці, для когось – підтвердження власних знань і можливість вступити до омріяного університету.

Читачі пам’ятають нашу розповідь про Катерину Разумовську з Пекурівки і її пухнастих вихованців. Особливо зворушила людей історія білосніжного красеня Сімби, який мав проблеми зі здоров’ям. У ветклініці котику поставили діагноз – хвороба ФІП, простіше кажучи, інфекційний перитоніт у котів.

Більшість із нас уявляє соціального працівника жінкою, яка допомагає літній самотній людині у повсякденних справах, їде до неї велосипедом із сумками, наповненими продуктами та ліками. Цей стереотип міцно вкорінився у суспільстві. Та життя інколи руйнує звичні уявлення.

Богдану 20 років. Коли рідною Городнею сунула на Чернігів безкінечна верениця російської смертоносної техніки, він навчався у 11 класі міського ліцею №2. Юнак каже, що у той період його переповнювало почуття злості від власної безпорадності, від того, що ти не можеш щось зробити прямо тут і прямо зараз, щоб ворог забрався геть від рідної домівки.

Півтора року тому в Прилуках з’явилася нова точка надії – ветеранський осередок, народжений не за казенним циркуляром «згори», а завдяки ініціативі прилуцьких ветеранів та громадських активістів. Його заснували Павло Красноок, очільник ГО «Учасники АТО «ЩИТ», та Вікторія Вольвич, керівниця ГО «Генерація успіху».

Світлана разом з 45-річним Юрієм Трушем мають патронатну родину. Приймають діток з неблагополучних родин. Займаються ними до усиновлення. Труші також мають і двох рідних дітей. Підштовхнула... війна – Дімі, моєму сину від першого шлюбу, 28 років. Одружений. Сапер, служить у центрі протимінної діяльності.

— Думай про хороше — і хороше до тебе притягнеться. Це мій життєвий девіз, — усміхається 47-річна Олена Москаленко з Бобровиці. Її улюблена справа — дарувати людям свято. Причому це вона робила навіть у надзвичайно важкий час часткової окупації Чернігівщини і в непростий післяокупаційний період.