
У життя Катерини Папчеко та її родини кілька разів приходили такі випробування, що здавалося, земля йде з-під ніг. Перше з них — коли дізналася, що виношує під серцем трійню, і весь період вагітності довелося провести в лікарняній палаті.

4 травня для родини Хлебан з Автунич був звичайним днем, наповненим весняними селянськими клопотами. Та ввечері о восьмій годині у життя багатодітної сім’ї увірвався «руський мир» у вигляді ворожого FPV-дрона, який цього разу своєю мішенню обрав дах їхнього будинку у селі.

Яскраві, що й очей не відведеш, а темні – журбою обрамлені, з якою вона мужньо бореться впродовж трьох десятиліть. А стан своєї самотньої душі жінка переносить на полотно, уміло кладучи хрестик за хрестиком, створюючи справжні вишивані шедеври.

Валерій Дуженко – ветеран повномасштабної війни росії проти України. Їду до Дігтярів, де він мешкає разом із родиною. Дуже хвилююся, пригадую слова свого колишнього колегb, доля якого була колись пов’язана з Афганістаном: «Тримайся, не розкисай, відкинь свої почуття…». А як їх відкинути?

У мене підйом о п’ятій. Сина буджу десь на півтори години пізніше. Він швидкий, до школи встигає вигнати на пасовище худобу і кіз, подоїти свою корову Лунтіка. Виняньчив її з маленького телятка. Мені Лунтік молока не віддає.

Недавно в Корюківській РВА розглянули і погодили заяву 31-річного ветерана ЗСУ Євгена Мотчаного про призначення грошової компенсації на придбання житла. Сам він із села Савинки Корюківської громади, з багатодітної родини. Після школи вивчився на столяра-верстатника. Працював і в полі, і водієм, і конюхом у кінно-спортивному комплексі.

Будинок великої родини Некрашів — Олексія і Марії — прямісінько в центрі Горобіївки. Придбали вони його 2 роки тому. До магазину, школи, дитсадка — рукою подати. Високий ряд велетенських ялин навпроти двору своїм віттям ніби заколисує сон піврічного Данилка, маленької Софійки та Єлизавети, котра цьогоріч піде до школи.

Концертне життя Городнянщини важко уявити собі без цього чоловіка. Він виступав у зіркових ролях і музикантом другого плану, вигадував ідеї для свят і сценічних дійств та долучався до проєктів інших авторів. Гітара в його руках стала супутницею всього життя, а елегантна, підкреслено скромна зовнішність, – особистою візитівкою.

Валентині Грищенко (у дівоцтві Веремієнко) 84 роки. У воєнному 1942-ому вона народилася тут же, у Мощенці, розташованій майже на стику кордонів України, Росії та Білорусі. Батька свого вона не бачила жодного разу у житті – він пішов на фронт ще до народження найменшої доньки і загинув на фронті, так і не повернувшись додому.

Федора Артемовича Кривенка у Займищі, звідки він родом, і у Сновську, де нині проживає, знають і поважають, як авторитетного ветерана праці, людину, сповна віддану сфері зв`язку і поштових послуг. Його стаж роботи у цих важливих галузях вимірюється більш, ніж пів віковим відрізком життя, у якому були і злети, і невдачі, і труднощі, тягар яких ніс і продовжує нести на повну силу.