Блог frodo
-
Earthkeeper
Увімкніть підсилювачі на "11" і приготуйтеся до музично-екологічної катастрофи — "Earthkeeper" приходить, аби врятувати світ, але найперше — потрясти гітарним дисторшном і навалити трохи емоцій. Pinkshift у своїй другій студійній роботі зробили все, аби слухач не забув: природа — не просто фон для Instagram, а справжній персонаж з рифами та скрімінгами.
Що тут є
Тема: від природи, горя, екологічної тривоги — до надії, сили в собі і заклику «давай щось міняти».
Саунд: Pinkshift кидає виклик жанровим ярликам — поп-панк, грандж, ню-метал, скрім, мелодика — все це змішується. Іноді суміш пахне як «я б хотіла бути важкою, але ж хочу бути зрозумілою».
Пісні, що «стріляють»: «Evil Eye» — коли уряди і несправедливість &mdas
...
-
Ego Death at a Bachelorette Party
Пройшло вже достатньо часу, й ось вона — довгоочікувана его-смерть на дев’ятій пляшці шампанського. Альбом, що спершу з’явився як 17 окремих доріжок — наче Магнус-Карлсен розкидав фігури по шахівниці, а потім знову повернув до порядку, — щоби дати фанатам мільйон варіантів, як скласти пазл емоцій. Ідеально? Пфф, ні. Але це саме те, що робить цей реліз таким чудово непередбачуваним.
І що в ньому таке? Здається, Williams вирішила сказати: "Забудьте ваші правила — спробуйте моє его. Ось вам коктейль з trip-hop-попу, синті-попу, інді-року і легкого ф’юджу з ностальгією ’90-х". І це не просто музика — це якщо б Radiohead зустрів Bloodhound Gang на вечірці зі старшою сестрою, що прочитала психологію перед сном.
Навіть початок — "Ice in My OJ"
...
-
End of You
"End of You" — або як виглядає апокаліпсис, якщо його зрежисували готичні принцеси
Звісно! Poppy, Amy Lee (Evanescence), Courtney LaPlante (Spiritbox) — тріо, яке виглядає як результат магічного ритуалу, проведеного під час затемнення для виклику ідеального емоційного буревію.
Ну що, нарешті дочекались. Три богині альтернативної сцени вирішили об'єднати сили, щоб створити щось настільки потужне, що слухачі або злітають у повітря, або впадають у екзистенційну кризу. Спойлер: іноді — одночасно.
Poppy, яка ще вчора була андроїдом із YouTube, сьогодні перетворилася на пророчицю постапокаліпсису. Її вокал звучить так, ніби Alexa вирішила повстати проти системи.
Amy Lee — королева сліз кожного підлітка з 2003-го, яка досі не втратила здатність змушувати нас переосмислювати свої життєві рішення на 3-й секунді приспіву.
...
-
Duality
Вітаю вас на черговому епічному саундсафарі Lindsey Stirling, де класика зустрічає EDM, і ваша душа бореться з бажанням зайти на танцпол.
Трек відкриває альбом як тренувальний кліп з фехтування на скрипках та грандіозним падінням («дропом») — і ви вже відчуваєте, що цей «злий двійник» не просто персонаж, а цілий саундтрек до вашої внутрішньої паніки. Вона ж тут, щоб нагадати: навіть скрипки іноді стають електронними монстрами.
Переходимо ближче до поп-території: "Inner Gold" – це як модне дефіле, де скрипка вже записує подкаст замість концерту. А "Survive" – це душевний гімн після зради, але замість поплакати — Lindsey вирішує станцювати, мов дев’яності, інспірована “I Will Survive” Глорії Гейнор.
Назва треку "Kintsugi" — це не просто мис
...
-
Inertia
Серйозно, "Inertia"? Назва веде у спокійні води, але насправді це електрометалева буря. Але виявляється, пів альбому — це зі старих EP. Усього лише вісім "нових" треків.
У списку фічерингу — Bullet For My Valentine, AWOLNATION, Hybrid Minds, Wargasm, Scarlxrd і Joey Valence & Brae. Це не просто спроба бути модними — це серйозна ставка на жанрову метафору: "Чим більше хаосу, тим краще!"
Роб Свір вирішив: "А давайте ще й пройдисвітськи покричимо?" І страшенно влучно: "Save the Cat" — химерний гібрид screamo і drum&bass. Таке відчуття, що з динаміків вирвалося щось середнє між металом і турбодрилью.
Мікс і мастеринг у цьому альбомі — це окрема похвала. Інструменти не воюють між собою, кожен займає свою нішу: гітара, синти, ударні — все чути чітко, без хаосу.
"Inertia"
...
-
Private music
Відверто кажучи, Deftones оголосили в мережі — "привіт, ми переродилися". Потім показали обкладинку: біла змія на зеленому фоні, така ж невловима, як настрій після ранкового еспресо.
Почнемо з треку “my mind is a mountain”: вони вирішили, що “створити хіт” — означає втиснути важкі гітарні рифи у сонний шугейз. "Ось він, твій емоційний вибух через меланхолію!" — наче хтось зробив бутерброд з агресії та кайфу.
А далі — “milk of the madonna”, друга подача, яка звучить, як якби Богородиця дала тобі енергетик. "Locked club" вміє одночасно хизуватися і залишатися витончено м’яким, "ecdysis" — це коли синтезатори намагаються бути Depeche Mode у світі, що занадто агресивний.
“I Think About You All The Time” — це баладний монстр, який гладить тебе п
...
-
Everest
Halestorm — "Everest": коли гора йде до слухача (а краще б залишилась на місці)
Halestorm, очевидно, вирішили, що вже «прийшов їх час» зійти на музичний Еверест. І не просто зійти, а ще й записати про це альбом. Назва говорить сама за себе — високо, холодно і десь посеред снігової бурі загубилася концепція.
З перших секунд альбому слухача зустрічає стіна звуку, яка, мабуть, мала бути потужною, але більше нагадує спробу увімкнути мікрохвильовку на повну потужність і при цьому заспівати гімн США під електрошокером. Гітарні рифи настільки важкі, що їх, напевно, носили шерпи. А вокал Ліззі Гейл — це вже окремий маршрут: часом це вершина, часом — неконтрольований зсув ґрунту.
Особливе місце займають тексти пісень. Вони глибокі… як слід від черевика в снігу. Тема боротьби, сили волі, любові
...
-
Metal Forth
Babymetal — "Metal Forth", або як поєднати апокаліпсис і поні в одному треку.
У новому альбомі "Metal Forth" гурт Babymetal довів одне: світ остаточно збожеволів, але при цьому ще й співає та танцює під треш-метал рівня рожевого єдинорога.
Babymetal більше ніж просто гурт — це явище, релігія і, можливо, державна загроза для традиційного хеві-металу. Аранжувати трек так, щоб він звучав як бійка між пандами і трансформерами? Чому б і ні?
Лірика? Це геніальна суміш дитячої поезії, бойових кличів і філософських фраз із зошита семикласниці, яка щойно відкрила для себе "темну сторону".
Звукозапис? Продюсер, очевидно, або геній, або постійно п’є енергетики замість води. Кожен трек звучить так, ніби його записували на японській студії звукозапису під час землетрусу й трансляції аніме. Але воно працює. Я не знаю, я
...
-
Gateway to Utopia
Roses of Thieves – "Gateway to Utopia": Утопія, в яку краще не повертатись
Увага! Всі пасажири, що замовили квиток на "Gateway to Utopia", ласкаво просимо до потяга без зупинок, логіки й GPS-навігації. Приготуйтеся до яскравої подорожі через EDM, фолк, метал і десь між рядками — мелодраму угорської душі на акордеоні.
Roses of Thieves — гурт із назвою, яка натякає, що вони або вкрали троянди, або дарують вам музику з ароматом троянд і ризиком подряпин. Їхній альбом "Gateway to Utopia" обіцяє нам прохід до музичного ідеалу. І справді, ми кудись проходимо. Правда, не зовсім туди.
З першого треку "Perilous Journey" ясно: подорож буде не тільки для персонажів у пісні, але й для слухача. Тут є все — епічний вокал, фолкові вставки, електронні пульсації й бажання гуглити: “як відключити ако
...
-
Coda
"Coda" від Novelists — музика для тих, хто пережив усі п’ять стадій емо-металкору і тепер просто хоче поплакати красиво
Що ж, Novelists знову повернулися, й на цей раз із альбомом під назвою "Coda" — ідеальним саундтреком до вашого внутрішнього монологу про сенс життя.
Із першої ж композиції стає зрозуміло: це не просто альбом, це гучна, ефектна презентація, яка ніби кричить: "Ми вивчили джент, але все ще в депресії." Вокал варіюється від шепоту розбитого айтішника до крику людини, яка щойно втратила Wi-Fi. Емоційно — десь між "я не встиг на останнє метро" і "вона сказала, що любить його більше, ніж мене".
Тематика альбому — як завжди, болюча: самотність, втрата, пошук себе в уламках сучасного світу. Аранжування витончені, настільки, що іноді здається: сам альбом соромиться власних брейкдаунів. Вони трапляються неочікувано, ніби гурт сам вагався:
...


615


