Всі автори

Блог frodo

IGNORE THIS 0'R

29 травня 2025 13:09 0 315

Вступ: «Вибачте, ми не просили вас слухати» Шотландська четвірка Dead Pony вирішила, що «IGNORE THIS» — це не просто назва альбому, а й життєве кредо. Вони, очевидно, не хочуть, щоб їх слухали, але, на жаль, ми не можемо відвернутися. Музика: «Мікс жанрів, який не можна описати» Альбом починається з треку «IGNORE THIS», який звучить так, ніби Nirvana зустрілася з Le Tigre на вечірці, де обговорюють MK Ultra. Далі йде «MK Nothing», де гітарні рифи намагаються бути серйозними, але не можуть приховати свою іронічність. «AWOL» — це спроба поєднати nu-metal з поп-панком, але виходить щось середнє між обома. «COBRA» — це як EDM, але з гітарами, що намагаються бути важкими. «MANA» — це експеримент з дисторшеном ...

Мітки: dead pony, ignore this
Sing Like A Siren 0'R

16 травня 2025 13:51 8 779

Усім нам відомо, що коли дві стихії зіштовхуються, трапляється щось грандіозне. Наприклад, вулканічне виверження. Або новий сингл "Sing Like A Siren" — коли голландський симфо-метал і українська поп-молитва вирішили, що їм по дорозі. І ця дорога веде прямо в океан драматизму та нескінченної вокальної вібрації. З перших нот стає ясно: це не просто пісня, а ціла опера. Хтось десь страждає, очевидно — всі. У цьому дуеті Sharon den Adel наче викликає бурю, а Jerry Heil — дощ із нот високої чистоти. Їхні голоси зливаються, як два потужні потоки, що намагаються перекричати один одного в битві за право бути найефектнішою сиреною Атлантики. Текст пісні — це епос про жіночу силу, голос і боротьбу. Або, якщо читати між рядків — крик душі, яка не може знайти компроміс між "співаю як сирена" і "кричу в порожнечу". Сюж ...

Мітки: within temptation, jerry heil
Французьке 0'R

12 травня 2025 14:35 0 529

Альбом "Heal" французького гурту No Terror in the Bang — це музичний експеримент, який намагається поєднати прогресивний метал, кінематографічні амбіції та вокальні вправи Sofia Bortoluzzi. Але чи вдається йому стати шедевром чи хоча б запам'ятатися? Гурт позиціонує себе як представник «кінематографічного металу», натхненний Альфредом Гічкоком. Але замість напруги та очікування, ми отримуємо візуальний хаос, де кожен трек — це окремий фільм без єдиного сюжету. Можливо, це і є концепція, але чи не занадто складно для слухача? Софія демонструє вражаючий діапазон — від чистого співу до шепоту та криків. Але іноді здається, що вона більше намагається продемонструвати свої вокальні можливості, ніж служити музичному твору. Це схоже на перегляд фільму, де актор постійно нагадує про свою майстерність, ...

Мітки: no terror in the bang, heal
Еротичне 0'R

5 травня 2025 12:56 11 501

З перших секунд “Erotica Veronica” стає зрозуміло: Miya Folick не просто записала альбом — вона організувала цілу драму з елементами філософії, денс-психотерапії та сексуального самоусвідомлення на фоні синтезаторного попу. Це не музика — це аудіоверсія саморефлексії після третього келиха дешевого вина й одного дзвінка до колишнього. Пісні ніби кричать: “Я складна, незалежна, і маю сильні почуття… які ти, звісно, ніколи не зрозумієш!” Звучить знайомо? Саме так. Це саундтрек кожного, хто колись сидів на кухні о третій ночі, обговорюючи любовне фіаско з кактусом. Folick майстерно поєднує крихкість і гнів — у стилі “я танцюю, але мені боляче, і це важливо”. Кожна пісня — це як твіт, який ти не наважився опублікувати: емоційний, надто особистий і трошки драматичний. Але в ...

Мітки: miya folick, erotica veronica
Меланхолійне 0'R

29 квітня 2025 18:00 0 475

"I Miss You I Do" - саундтрек до твого затяжного меланхолійного чаювання під дощем, коли навіть кота вже нудить від твоєї туги Арні Марґрет, як справжня ісландська чарівниця емоційної простоти, знову подає нам мінімалізм на блюдечку з серветкою. "I Miss You I Do" — це альбом, який звучить так, ніби ти випадково натрапив на старий щоденник у шухляді, прочитав його під акомпанемент акустичної гітари й вирішив, що сумувати — це нове щастя. Весь альбом — наче одна велика пісня, яка тягнеться, мов неділя перед понеділком. Якщо ви шукали різноманіття, динаміку або бодай одне "о, нічого собі!" — вітаємо, ви не туди звернули. Тут все витримано в одному тоні: крихка вокальна подача, ледь чутні акорди, і тексти, які могли б написати ви, якби в 17 років жили на краю світу та закохались у самотність. Тим не менш, є в цій монотон ...

Мітки: arny margret, i miss you i do
Архітектурне 0'R

22 квітня 2025 16:29 0 417

У 2025 році британські металкор-ветерани Architects випустили альбом, який можна описати як «метал для тих, хто не знає, що таке метал». "The Sky, The Earth & All Between" — це музичний твір, що поєднує агресивні рифи, електронні вставки та мелодійні приспіви, створюючи враження, що група намагається задовольнити всі смаки одночасно. Альбом відкривається треком "Elegy", який починається з м'якої гітарної мелодії, але швидко переходить у потужний брейкдаун, що може викликати головний біль, якби він не був так майстерно побудований. "Whiplash" — це пісня, яка поєднує важкий риф з мелодійним приспівом, що нагадує про добрі часи Linkin Park. "Blackhole" пропонує суміш агресії та мелодії, додаючи до цього гітарне соло, що додає новий вимір звучанню групи. Проте, не всі треки однаково вр ...

Мітки: architects, the sky the earth and all between
Альтернативне 0'R

15 квітня 2025 17:05 6 516

Альбом BONES UK «Soft» — це як спроба обійняти хижу кішку: спочатку м'яко, потім боляче, а в кінці — знову м'яко, але вже з відчуттям, що ти не зовсім у безпеці. Група, відома своєю здатністю поєднувати індустріальний рок з елементами електроніки та альтернативного попу, на цьому альбомі вирішила підняти ставки. Відкриваючий трек «Bikinis» — це як сексуальний маніфест, що запрошує до танцю, дуже небезпечного танцю. «Me» — це гімн самоприйняття, але з таким гірким присмаком, що ти починаєш сумніватися, чи варто любити себе, якщо це так боляче. «Won’t Settle» — це трек, який намагається бути бунтівним, але замість цього звучить як спроба втекти від власних емоцій. «Knee Deep» — це спроба бути атмосферним, але за ...

Мітки: bones uk, soft
Пост-гранжеве + 1'R

7 квітня 2025 18:33 0 2908

Ось і на горизонті з’явився новий альбом Seether — "The Surface Seems So Far", і, як завжди, цей гурт продовжує дивувати: вони, схоже, забули, що означає рухатися вперед, і тепер випускають альбом, який звучить як вже добре знайомий кошмар для меломанів з початку нульових. Але не поспішайте засмучуватись, бо насправді все це прекрасно у своїй іронічній банальності. Музика, як і раніше, закріплена в жанрі пост-грнеджу з елементами альтернативного року, і, звісно, не забуваючи про ті знайомі розчаровані рифи, що грають на улюблених нотах депресії. Вірші? О, вони теж залишаються вірними старій традиції — ви відчуваєте, як серце знову розривається, тому що у вас занадто багато емоцій, а світ надто важкий, щоб із ним впоратися. Прекрасно, чи не так? Справжня симфонія туги. Перше враження від альбому — це наче ви знову повертаєте ...

Мітки: seether, the surface seems so far
Металеве + 200'R

1 квітня 2025 19:28 3 2964

Здається, що Arch Enemy вирішили, що якщо вже зібрали всю важку артилерію металу, то потрібно накласти на це ще й інгредієнт найгіршого з можливих кліше. «Blood Dynasty» — це альбом, який намагається звучати глибоко, але насправді нагадує пісочницю для металголіків, де кожен інструмент намагається голосніше кричати, щоб йому більше уваги приділили. Від самого початку альбом намагається створити атмосферу апокаліпсису: важкі гітарні рифи, удари барабанів, немов землетрус, і вокал, який цілком здатен пробудити глибинні інстинкти нападника. Але після перших треків ти починаєш усвідомлювати, що це більше схоже на спробу пограти в пісочницю з металевими іграшками, ніж на щось по-справжньому глибоке. Звісно, кожен фанат жанру, ймовірно, буде занурюватися у ці звуки екстремальних бітів і металевих гармат. Але ось де з’являється ...

Мітки: arch enemy, blood dynasty
Ностальгійне + 1'R

24 березня 2025 12:57 0 522

Альбом "The Way" гурту Dorothy — це наче магічне відправлення в світ класичного рок-н-ролу, тільки з сучасним штрихом і привітанням від 70-х. Іронія починається вже з назви — "The Way". Ну, звісно ж, це саме "той шлях", який приведе вас до музичної революції... чи хоча б до того, щоб послухати кілька пісень і виявити, що ні, нічого нового тут немає, але все одно хочеться пританцьовувати під звуки гітар і барабанів. Відкриває альбом композиція, яка обіцяє "вау-ефект" — і він дійсно є. Тільки, мабуть, більше на рівні "яка сильна, так і повинно бути". Вокал Дороті Мартін гучний, здавалося б, і проникливий, але через певний час цей же вокал нагадує про забуту епоху, де кожна співачка намагалася бути "супер-сексуальною" і "погрозливою". Після кількох пісень починаєш мріяти, щоб хтось на вокалі все-таки зайнявся чимось новим, а не прост ...

Мітки: dorothy, the way