Щоразу, коли слухаю "Amen", у мене виникає думка: чи це ще альбом, чи саундтрек до екстремального ритуалу з культом ударних, хору і тотального безладу? Igorrr тут спокійно ставить усе на своїй тарілці: метал, бароко, хорові вокали, електроніка — і все це з вірою, ніби він вирішив стати дияволом техно-класичної сцени.
Експериментальний дух не вмер. Якщо ви чекали, що після "Spirituality and Distortion" буде щось м’яке — забудьте. Тут є все: хор у церкві, тибетський ріжок, металеві рифи, які ніби вириваються попри вокал, клавіші і шум.
Атмосфера важкості і солідності досягнута. Це не просто «хаос заради хаосу» — це хаос з ціллю. Деякі треки справді змушують відчути, ніби ходиш по темному храму, де кожен звук має вагу.
Контрасти — окраса альбому. Коли після просто жорсткої агр ...