Знаєте, коли читаєш назву альбому "In the Age of Doubt", виникає відчуття: ох, ось зараз буде глибоко, темно, філософськи — і хлопці не підводять. Вони беруть банжо, скрипку, джазову трубу, додають трішки металічної агресії і — вуаля — виходить саундтрек до кінця світу, вечірки в салуні і психотерапії одночасно.
Тут усе одночасно: фольк-панк, блюґрас, джаз, кабаре, металічні виття — наче вони не могли вирішити, чи вони грають у салуні Дикого Заходу, чи в якомусь кабаре Нового Орлеана, тож зробили і те, і те.
Якщо ви думали, що банжо — це лише про танці та радість, забудьте. Тут банжо говорить про сум, страхи, вину, старіння — словом, про всі ті речі, які зазвичай відкладаються на вечір після третьої чарки.
Де можна придертись
Іноді здається, що надто бага ...