
Іноді здається, що Widowspeak записують не альбоми, а саундтреки для кав’ярень, де бариста читає Керуака, поки миготить гірлянда з AliExpress. І ось "Roses" — черговий доказ того, що гурт уперто відмовляється виходити із власної комфортної туманної кімнати, де завжди п’ята вечора, трохи пилюки в сонячному промені й емоційна температура "ледь сумно".
Гітари ліниво пливуть, вокал Моллі Гамільтон звучить так, ніби вона співає вам колискову після трьох келихів вина. І найкумедніше — це працює. Хочеться іронізувати, але "Roses" затягує своєю неквапною меланхолією, як серіал, де нічого не відбувається, але ти дивишся вже шосту серію поспіль.
Треки на кшталт “If You Change” чи “Soft Cover” настільки делікатні, що їх можна випадково здути протягом. У певний момент здається, що гурт принципово уник
...