Мобільна версія сайту
Блог frodo
-
Witch
Новий альбом "Witch" від In This Moment — це музичний еквівалент ситуації, коли ти заходиш у темний ліс, очікуючи зустріти давню відьму, а там Марія Брінк вже орендувала галявину, поставила сцену, повісила червоні штори й оголосила тур на підтримку внутрішньої темряви.
In This Moment давно зрозуміли головне правило сучасного металу: якщо пісня недостатньо драматична сама по собі, треба просто додати ще трохи драматичності. А якщо й цього мало — ще шепіт. А потім жіночий вокал, який звучить так, ніби його записували під час екзорцизму, але екзорцист був на профспілковій перерві.
"Witch" не намагається переконати слухача, що перед ним щось просте. Навпаки: альбом із першої хвилини наполегливо демонструє, що тут усе дуже серйозно, дуже темно і дуже символічно. Тут є окультний антураж, готична мелодрама, важкі гітари й атмос
...
-
Here I Am
Є альбоми, які починаються з великої заяви. "Here I Am" — саме такий випадок. Назва ніби попереджає: «Так, це я. Та сама Marion Raven. Тепер слухайте уважно». І слухач слухає — спочатку з цікавістю, потім із легким здивуванням, а ближче до середини альбому вже починає підозрювати, що його емоційно завербували.
Музично альбом балансує десь між попом, роком і радіоформатом, який у середині 2000-х був настільки популярним, що, здається, його можна було почути навіть у холодильнику. Гітари старанно створюють ілюзію бунтарства, мелодії — ілюзію легкості, а вокал Marion переконує, що перед нами зовсім не черговий альбом про розбиті серця, а надзвичайно важливий документ про те, як саме слід переживати розбите серце.
І треба віддати Raven належне: вона не просто співає пісні — вона їх переживає. Причому так переконли
...
-
One Assassination Under God (Chapter 2)
Є альбоми, які треба слухати. Є альбоми, які треба пережити. А є "One Assassination Under God" Chapter 2 — платівка, яку, здається, спочатку треба пережити разом із самим Marilyn Manson, а вже потім вирішувати, чи це музика, чи черговий доказ того, що готичний рок принципово відмовляється старіти.
Після першої частини "One Assassination Under God" Мерилін Менсон повертається з новим розділом своєї фірмової історії про те, що світ жахливий, люди ще жахливіші, а найкращий спосіб це прокоментувати — вдягнути чорне, подивитися в камеру так, ніби ти щойно дізнався щось дуже неприємне про людство, і записати ще один альбом.
Chapter 2 не намагається винайти Менсона заново. І це, мабуть, його головна чеснота. Тут немає відчайдушної спроби довести, що 1996-й усе ще десь поруч. Навпаки: аль
...
-
Legacy
Є гурти, які винаходять себе наново. Є гурти, які відточують власний стиль. А є Five Finger Death Punch, які настільки віддані своїй формулі, що, здається, одного разу запишуть альбом, де всі десять треків називатимуться просто «Ми дуже злі». І знаєте що? Фанати все одно будуть задоволені.
Legacy — ювілейний, десятий альбом гурту, покликаний відзначити двадцять років існування колективу. Назва натякає на спадщину, монументальність і підбиття підсумків. Насправді ж це звучить так, ніби гурт знайшов стару флешку з демками, трохи підкрутив гітари, додав ще один приспів про боротьбу зі світом — і натиснув «Export».
Усе тут на місці: важкі рифи, маршові барабани, Іван Муді, який одночасно гарчить, кричить і так драматично співає, ніби йому щойно відмовили у знижці на протеїновий коктейль. Гіт
...
-
Jagged Little Pill
Якщо у 1995 році хтось шукав спокійну музику для медитації, то "Jagged Little Pill" Аланіс Моріссетт був останнім, що варто було вмикати. Це альбом, який звучить так, ніби щоденник після важкого розриву стосунків випадково під'єднали до електрогітари й дозволили йому очолити світові чарти.
Аланіс не просто співає — вона емоційно атакує слухача. Її голос постійно балансує між «я все зрозуміла» і «я зараз розіб'ю тобі машину». Після кількох пісень складається враження, що перепросити перед нею хочеться навіть тим, хто народився через десять років після виходу альбому.
Найвідоміший трек "You Oughta Know" — це офіційний гімн усіх людей, які казали: «Та я вже давно його(її) забув(ла)», а потім написали тридцятисторінковий пост про свої почуття. Настільки переконливо злитися в музиці —
...
-
From The Pyre
"From The Pyre": коли театральний гурт випадково вступив до аспірантури з апокаліпсису.
Після дебютного "Prelude to Ecstasy" гурт The Last Dinner Party опинився у незручному становищі: потрібно було довести, що вони не просто п'ятеро людей, які знайшли найдорожчий магазин оксамитових корсетів у Лондоні. На щастя, "From The Pyre" вирішує цю проблему радикально — тепер вони ще й знайшли бібліотеку, кафедру міфології та запас латинських висловів на три покоління вперед.
Перші хвилини альбому створюють враження, ніби тебе запросили не на концерт, а на судний день, який курирує артдиректор Gucci. Тут є святі, коси, рушниці, дерева, вогонь, апокаліпсис і стільки символізму, що Дан Браун тихенько записується на курси підвищення кваліфікації.
Музично все звучить так, ніби Queen, Florence + The Machine, Kate Bush і теат
...
-
Scream
Якщо ви коли-небудь замислювалися, що буде, якщо змішати літр адреналіну, промисловий запас гітарного дисторшну й драматизм рівня "кінець світу вже завтра", то "Scream" від Skillet — готова відповідь.
Пісня не просить вас її слухати — вона буквально вривається у вуха, хапає за комір і кричить: "ВІДЧУЙ ЩОСЬ НЕГАЙНО!". І якщо раптом ви не відчули, не хвилюйтеся: через наступний приспів вона повторить це ще голосніше.
Вокал Джона Купера настільки заряджений емоціями, ніби він щойно дізнався, що останній шматок піци хтось уже з'їв. Гітари працюють у режимі "жодної пощади", барабани впевнено нагадують, що сусіди теж повинні знати, яку музику ви слухаєте.
Лірично все серйозно: внутрішні конфлікти, боротьба, емоції, які рвуться назовні. Але назва "Scream" настільки чесна, що навіть маркетологи позаздрили б — жодних прихованих
...
-
Dear God
Якщо вірити назві "Dear God", новий альбом The Pretty Reckless мав би звучати як лист у небо, написаний у момент екзистенційної кризи, бажано під дощем, у шкірянці й з розмазаною підводкою. І, чесно кажучи, він майже таким і вийшов — тільки замість листа до Бога тут радше щоденник людини, яка вирішила, що драматичність сама по собі є музичним жанром.
The Pretty Reckless традиційно роблять те, що вміють найкраще: беруть рок-енергетику, додають трохи готичного присмаку, трохи пост-гранжу і щедро поливають усе це відчуттям "я пережила щось велике, і ти зараз теж це переживеш, навіть якщо не просив". Але цього разу масштаби переживань настільки великі, що інколи здається: альбом не стільки слухаєш, скільки тобі його урочисто декламують з підвищеної сцени, де кожен трек — це маленький апокаліпсис емоцій.
Тексти на "De
...
-
The Wow! Signal
Після двадцяти з гаком років кар'єри Muse продовжують робити те, що вміють найкраще: поводитися так, ніби кожна нова пісня — це фінальна битва за долю Всесвіту. "The Wow! Signal" не просто альбом — це аудіоверсія людини, яка замість "доброго ранку" запускає феєрверк, церковний хор і міжконтинентальну ракету.
Метью Белламі, здається, досі переконаний, що якщо не згадати квантову фізику, штучний інтелект, іншопланетян, кінець цивілізації та духовне прозріння хоча б у трьох композиціях поспіль, то альбом автоматично не пройде сертифікацію як реліз Muse. Цього разу концепція крутиться навколо знаменитого сигналу Wow!, але складається враження, що справжній сигнал надходив із пульта звукорежисера: "Додайте ще струнних. Ні, ще. І хор. І лазери. Лазери мають бути чутні".
Музично це класичний Muse у режимі "усі ручки вправо". Гі
...
-
R.I.P. + 1'R
Якщо вам колись здавалося, що розрив стосунків — це просто сумна подія, то Motionless in White готові довести: ні, це повноцінний похорон із симфонічним супроводом, театральним освітленням і обов'язковою фотосесією на цвинтарі. Саме такою постає "R.I.P." — похмурий дует із Скайлар Грей, де емоції викручено настільки, що навіть середньовічні трубадури сказали б: "Трохи спокійніше, друзі".
Вокал Скайлар Грей тут працює як преміальна опція до базового пакета "екзистенційна криза". Поки Кріс Черуллі драматично переживає наслідки чергового апокаліпсису у власному серці, Скайлар з'являється, щоб додати атмосфері ще кілька шарів красивої безнадії. В результаті складається враження, що пісня не просто сумує — вона активно претендує на титул найтрагічнішої події після падіння Римської імперії.
Музично трек нагадує
...
165
Експорт новин
