
«Мені багато не треба, лише - щастя», - каже Наталія Панасевич. Себе прилучанка називає нещасливою. Мовляв, не знаходить того щастя ні у сім'ї, ні серед чужих людей. Але видно, що наговорює на себе. Коли ми спілкувались з майстринею-вишивальницею у стінах Прилуцької міської центральної бібліотеки імені Любові Забашти, де проходила

5 липня Коропська громада проводжала в останню дорогу 51-річного карильчанина Валентина Борисовича Чайку, якого війна навічно нарекла Героєм. Цього завжди позитивного чоловіка знають не тільки у Карильському, а і у Коропі, інших селах. Він умів комунікувати з людьми, мав багато друзів, знайомих. Бо мав щиру вдачу, відкрите серце, готовий був

За освітою Любов Козакова не кондитерка, а агроном, працювала багато років за фахом, приїхавши за направленням у колгосп до Спаського. А вже після декретної відпустки була комірником аж до 2005 року, поки колгосп не реорганізувався. Рік біржі - і до роботи барменом. Абсолютно нової роботи Любов Григорівна не злякалась, полюбила її. У барі тоді проводились

Якщо раніше пасічникам доводилось захищати своїх бджіл переважно від захворювань, хижих ос та шершнів, а ще, іноді, від несертифікованих агрохімікатів, то віднедавна доводиться рятувати від війни. Саме «завдяки» бджолам Артем Лукашенко разом із родиною опинився у Гірську під час окупації Городнянщини рашистами.

Коли Микола Дрозд закінчував восьмий клас Срібнянської школи, у нього були ще певні сумніви, яку професію в житті обрати. Та коли свідоцтво про освіту Коля тримав у руках - все вирішилось відразу. Всі ми в юні роки максималісти і він теж відкинув свої вагання - тільки в медичне училище. Вибір був усвідомлений, бо де ще більше користі можна принести людям

У серпні сонце золотить крони дерев. Над головою - безкрає синє небо. Дерева пишно вбрані в яскраві зелені шати. Попід ними повсюди густо росте трава, усіяна барвистими вогниками літніх квітів - дзвоників, конюшини, волошок, ромашок... А над ними пурхають метелики та гудуть всякі мушки. У цьому літньому місяці чудовий дзвінкий голос - то співають високо в

На охайному подвір’ї з добротним будинком у Бурівці нас зустрічають його найменші мешканці – Аліса і Василько. Першою була думка: братик із сестричкою. Виявилось – ні, Аліса доводиться племінницею своєму маленькому дядьку і товаришу по шкільній парті та дитячим іграм.

Наталія Симорот з Ольшани почала розводити троянди якихось три роки тому. Царицю квітів вирощує сама - прищепивши до шипшини. Таким способом виростила не одну сотню кущів. Є у Наталії Симорот мініатюрні, бордюрні, паркові, плетисті троянди. Кущі почала пропонувати односельцям, щоб і у них вдома росла така краса. Каже, як тільки в Ольшані люди почули, що вона роздає квіти - розмели десятками за день.

Одним з найпопулярніших на сьогодні трендів у світі є апсайклінг — творче перевтілення відходів у побутові вироби, одяг, аксесуари, меблі. У будівництві все більше застосування знаходять старі морські контейнери, дахи зданих на брухт автомобілів, крила літаків, непотрібні віконні рами і навіть пакети з-під молока. Круті речі виходять буквально з нічого, а

Раїса Анатоліївна Олешко з Переволочної (старостинський округ Сухополов’янської об’єднаної територіальної громади) - солдатська мама. Їх вже кілька у селі, і всі переволочнянські козаки воюють нині в найгарячіших точках війни.
Пані Раїса - красива і така ще молода! Але вже встигла виростити трьох дітей - доньку Альону (їй 27 років) та двох синів Олега (йому 24 рокі) та Євгена - найстаршого, якому 34.