
В ічнянки Ольги Кириченко було два «крила» - це її сини Віктор Мошенець і Олександр Кириченко. Сини підтримували, допомагали матері, дарували їй радість та надію. У меншого Олександра росте донька Маргарита. Вона часто бувала у батька та бабусі. А якраділа мати за старшого сина Віктора! Йому було уже за сорок, як він обрав жінку, з якою створили

Пізня осіння любов настояна на пахощах чорнобривців і має колір прозорих вересневих світанків. Кохання, якщо воно справжнє, завжди з людиною, до її останніх днів. Душа ніколи не старіє, вона не має віку. Любити - означає бачити диво, яке не бачать інші.

Жінка - завжди зірка. Чаклунка і Мадонна. Таємничий Всесвіт і китайський ієрогліф. Вона глибока і мудра, її серце завжди відкрите для любові, прощення, для розуміння іншого та всіх законів буття. І тут неважливо, де вона живе - у столиці, сільській глибинці чи в маленькому провінційному місті... Війна глибоко ранить кожну жінку самісінько в її жіноче

57-річний Володимир Киричок із Талалаївки все життя береться за щось новаторське, незвідане, для когось і неможливе. Щоразу його від цього відмовляють. Найголовнішого захоплення чоловіка взагалі не поділяє ніхто із близьких... Та попри все Володимир Андрійович у кожній із нових справ досягає великих успіхів. А в улюбленій навіть встановив рекорд України!

Майже два роки тому сім'я Александренків із Лукнова, у якій мама Світлана, тато Сергій, синочки Андрійко і Толик, поповнилася трьома прийомними дітьми, а понад рік тому до їхньої родини приєдналося ще двоє дівчаток. Тож нині їх, непосидючих і галасливих, у родині семеро. Як же вдається справлятися з сімома дітьми, і розпитували багатодітну маму

Михальчина Слобода на Новгород-Сіверщині лишень за два кілометри від кордону з росією. До широкомасштабного вторгнення жили собі спокійно люди і гадки не мали, що колись доведеться залишати свій будинок через агресивного сусіда. Що і казати, не пощастило Україні з сусідами. Колись були, ніби, і братніми народами, чи, скоріше, так вважали, бо росія

Вже 30 років та господарюють. У селі їм дуже подобається, люблять Якличі діти і для внуків тут справжній рай. Михайло і Марина Івановичі зустрілись у Кудрівці, звідки родом Марина. Михайло із Гомеля, приїздив до маминої сестри, яку направили сюди вчителювати. У Кудрівці одружилися і поїхали у Гомель. Але через три роки мали повертатись назад. Тато

Село Якличі за декілька кілометрів від Сосниці, якщо їхати велосипедом, то вистачить 30-40 хвилин. Проте дорога від траси піщана, влітку дуже тяжко крутити педалі. А від Києва до Яклич дуже довга дорога. Такою здалась вона Тетяні Павлюк, коли жінка вперше їхала сюди гостювати.

Кожне їхнє чергування - це щохвилинна готовність до будь-чого. Їхні «спокійні» зміни наповнені навчанням та відточуванням власних дій до автоматизму, а виклик - це часто робота на межі фізичних можливостей та психологічного навантаження. Та попри це вони виконують своє основне завдання - допомогають людині у будь-якій екстреній ситуації.

У фермерському господарстві «Напорівське» з Лукашівки, що під Черніговом, аби вижити у цей складний час, намагаються діяти нестандартно, тим самим закладаючи основи для створення закритого виробничого циклу та максимальної автономності.