
Новий 2026 рік остаточно вступив у свої права, і згідно зі східним календарем Зелена Дерев’яна Змія вже готується передати свої повноваження Червоному Вогняному Коню. Дізнатися про характер і звички володаря нового року ми вирішили там, де панує стукіт копит, вірність покликанню та щоденна праця.

Нинішні складні часи накладають негативний слід на ментальне здоров’я кожного з нас. Буває так: ніби показники фізичного здоров’я більш-менш у нормі, а людина почувається не дуже добре. Постійний стрес, тривожність та недосипання стають причинами різноманітних захворювань та поганого самопочуття, що заважає нам працювати та добре жити.

Символом Нового року, згідно зі Східним календарем, стане Вогняний Кінь. Це сьомий знак календаря, що уособлює активність, життєлюбство, незалежність, витривалість і цілеспрямованість. За східним календарем рік Коня розпочнеться 17 лютого 2026 року і триватиме до 5 лютого 2027-го.

Починалося все з декупажу (техніки декорування, що полягає в приклеюванні вирізаних із паперу зображень на різні поверхні — дерево, скло, кераміку, метал — і покритті цих поверхонь лаком для довговічності та створення ефекту розпису чи візерунку. — Авт.). Побачила в Інтернеті і вирішила спробувати.

«Я розумію, що людям дуже важко прийшлось», — говорить про внутрішньо переміщених осіб з Донеччини і Дніпропетровщини, яким підготувала у своєму селі житло, староста Сергіївського старостинського округу Яблунівської сільської ради Тетяна Дзигало.

Тамара Кржемінська (у дівоцтві Світлична) відома нашим читачам і землякам як авторка багатьох чудових поезій та поетичних збірок, в тому числі й для найменших українців. Нещодавно ми друкували її чудовий вірш «Ода осені». Власне, саме її творчість і привела мене до оселі, де вони мешкають удвох з чоловіком Миколою Федосенком.

З початком російської агресії у 2014-му, а особливо з початком повномасштабної війни, волонтерство в Україні набуло особливого значення. На жаль, далеко не всі, хто назвав себе волонтерами, є ними насправді. Хтось, скориставшись довірою і отриманим статусом, утік від війни за кордон, а хтось, отримуючи стабільно зарплату з бюджету, теж називає себе волонтером і вимагає особливо шанобливого ставлення до себе у суспільстві.

Вона — волонтерка, мама загиблого захисника України. Її син Сергій Павлючков добровольцем пішов боронити країну від російського агресора і віддав життя за нашу свободу. Після втрати сина Раї Павлючковій було надзвичайно важко, але вона знайшла в собі сили жити далі — допомагаючи іншим воїнам.

Існує твердження, що друзів у людини багато не буває. І що у зрілому віці не заводять нових друзів – товаришуєш із тими, яких знаєш ще з юності, котрим довіряєш уже давно. Але кожне правило цікаве тим, що має прекрасні винятки: раптом життя дарує тобі неочікуваний подарунок, посилає у твою долю людину, з якою хочеться спілкуватися.

Село Надинівка зачаровує своїми пейзажами. Хоч би якою вулицею ти йшов, усі дороги ведуть до Десни. Проте славиться воно не лише цим. Тут живуть неймовірні люди, які волонтерять, зберігають українські традиції та відроджують їх. Серед них – Валентина Садовенко, активна учасниця культурного життя села.