Носівський голос столичного вокзалу

Голос Євгенії Ландар звучить з динаміків Центрального залізничного вокзалу вже понад двадцять років. Ним записані всі загальні оголошення, які вмикають на вокзалі.


диктор Київського вокзалу Є.М.Ландар

Євгенія Миколаївна народилася у Носівці, звідси і їздить до Києва на роботу. Про себе розповідає стисло: закінчила училище, вийшла заміж, народила дитину, а потім пішла працювати на вокзал. Починала у довідковому бюро.

— Мабуть, мій голос сподобався. Якось мене відправили на радіо, де проходили курси дикторів. Вчили нас, як правильно говорити, робити паузи, наголошувати. Але треба було ще вивчити номери всіх поїздів та напрямків. Я вдячна за це своїм наставникам. Номери поїздів змінюються постійно, щойно вводиться новий графік — потрібно бути дуже уважним. У перший день роботи голос тремтів, руки тремтіли. Дуже переживала, але згодом це минуло.

Її зміна триває дванадцять годин. Крім Євгенії Миколаївни, позмінно працюють ще три диктори.

— Кількість оголошень, які я роблю за зміну, неможливо підрахувати. Я постійно перед мікрофоном і стежу на екрані комп'ютера за поїздами, що прибувають і від'їжджають. Помилка неприпустима — через неї люди можуть запізнитися на потяг, — розповідає Євгенія Ландар.

Тепер на вокзалі додалися нові оголошення про коронавірус, вакцинацію та тести, які можна зробити у приміщенні вокзалу.

— Потрібно все це зачитувати з певною періодичністю. А якщо потяги ще й запізнюються масово, то оголошень у кілька разів більше. За день буває так наговоришся, що приходиш додому і хочеться просто помовчати, — ділиться дикторка.

Наприклад, про прибуття поїзда пасажирів сповіщають за 20 хвилин. Після цього диктор ще 5—7 разів повторює оголошення про посадку, щоб усі почули та знали, куди їм іти. Рятує те, що частина оголошень вже записана, наприклад англійською мовою.

Дикторка каже, що без накладок не обходиться. Трапляється, що під час оголошення закашляєшся чи скажеш щось нечітко.

На вокзалі буває всяке. Якщо, наприклад, загубилася дитина чи дорослий, то черговий по вокзалу надсилає в дикторську інформацію про зниклого.

— Оголошуємо прикмети чи ім'я та прізвище дитини. Тоді їх швидше знайти, люди звертають увагу на такі оголошення та активно допомагають. Також часто пасажири втрачають речі, квитки, документи. Яких лише яскравих прізвищ я не зачитувала. Буває, що надходить повідомлення про замінування вокзалу. У таких випадках ми працюємо за інструкцією. Вмикаємо оголошення з проханням звільнити приміщення вокзалу, — розповідає дикторка.

Найважче, зізнається Євгенія Миколаївна, коли потяги спізнюються, тоді дуже багато роботи, адже потрібно кілька разів подавати оновлену інформацію.

— Спокійних днів у нас дуже мало. Багато роботи під Новий рік, коли подаються додаткові поїзди. Іноді самі зміни припадають на Новий рік. Якщо поставимо маленьку ялинку в кабінеті, то відчувається новорічний настрій, а якщо ні, то все відбувається як звичайна зміна і Новий рік зустрічаємо на робочому місці. До речі, бувають у нас і святкові оголошення, вітаємо пасажирів з Новим роком чи з Днем Незалежності, вмикаємо музику після прибуття деяких поїздів, — розповідає дикторка.

Не зважаючи на складний графік, жінка каже, що любить свою роботу:

— У нас родина залізничників. Чоловік також працює на вокзалі. Але ми працюємо в різні зміни, бачимося рідко. В одну зміну працювати не можемо, адже вдома донька, ще школярка. Спочатку було приємно чути свій голос на вокзалі, але згодом до цього звикла. Мої рідні та друзі теж мене впізнають по голосу, коли кудись їдуть. Ось і вся популярність...

Районна газета «Носівські вісті» №44 (9746) від 4 листопада 2021, Олександр Марушак

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: