Микола з Ніжина шукає батьків (відео)

Цей хлопець прикутий до візка та назвати його інвалідом не повертається язик. Микола Семенюта вихованець ніжинського дитячого будинку інтернату.



Одразу після народження батьки Миколи вирішили не обтяжувати себе такою дитиною. Нині хлопцеві 22 роки. Він знайшов рідних батьків, але останні й досі не хочуть його бачити. Та юнак через це не впав у відай. Навпаки, його віра в себе і сила духу стала ще міцнішою. Хлопець поставив мету – знайти собі іншу родину. Щоранку Микола переглядає свою сторінку в інтренеті, там розмістив таке оголошення:
«22 роки, а батьківської любові так і не відчув. Тож понад усе в житті я мрію знайти людей, які до мене поставляться як до рідного, а я їх називатиму мамою або татом».

Днями благодійники подарували хлопцеві планшета, а і з ним, і надію знайти собі нову родину.

Наразі відгукнулась лише одна жінка Світлана. Приїхала до Миколи навіть із закордону – з Італії. Юнак подарував їй власноруч зроблену гравюру.

Світлана познайомилася з Миколою, втім опіку взяти так і не наважилася. В інтернаті до такого вже звикли.

Микола продовжує шукати собі родину, робить для цього все можливе. Перебуваючи в 4-х стінах, парубок навчився заробляти, виготовляє гравюри. То неабияка морока, але ж ручну роботу купують одразу.

Микола виріс у ніжинському дитячому будинку інтернаті. Мешкає в крихітній кімнатці. Її ділить іще з трьома сусідами, теж прикутими до візка.

Життя хлопця навчило себе обслуговувати самотужки – самостійно одягається та миється.

Коли ж є вільна хвилина, хлопець переглядає свій фотоальбом, для Миколи то найдорожча в світі річ. Світлин небагато, про них може хлопчина розповідати годинами, бо кожне фото, то ціла віха його життя. Та серед цих світлин є одна, котра у хлопця викликає смуток, на ній зображена його мати з батьком та братом.

Років за три тому Миколі вдалося розшукати своїх батьків, от тільки останні тому не зраділи. З батьком Микола інколи спілкується, а мами поки не йде на контакт.

Миколі не пощастило. 22 роки тому він народився з ДЦП, ніг не відчуває. Батьки такою дитиною вирішили себе не обтяжувати. Коли Микола народився, батьки від нього зразу відмовилися. Спочатку маленького хлопчика направили в будинок дитини в Білу Церку, а коли Миколі виповнилося 5 років перевезли в ніжинський дитячий будинок інтернату.

Про те, що хлопець шукає нову родину, дізнався навіть дитячий омбудсме Микола Кулеба, він записав з Миколою ролик і виклав до мережі.

Нині він один з найстарших вихованців ніжинського дитячого будинку інтернату. В цьому закладі Микола Семенюта може залишитися до 35 років, далі будинок престарілих. Та про нього хлопчина навіть боїться і подумати. Вірить, доля йому повинна посміхнутися. Хлопець не перестає молитися.

Сюжет телеканалу «Дитинець»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: