Олександр Михайлов: «Ми ж екстремали, а не суїцидники. Задовольняємося новими відчуттями»

П'ятниця, 21 вересня 2012 15:38 | Переглядів: 3320

Є люди, для яких життя - безкінечна гонитва за враженнями. Які ніколи не проміняють драйв, азарт і екстрім на тихий влаштований побут. Їхні вихідні - це не телевізор, нічний клуб, чи пивко в кафешці під навісом, а постійний пошук нових активних видів дозвілля і випробування себе у них. Я їх прекрасно розумію. Емоції, що розганяють кров по жилах, спонукаючи її стугоніти у скронях ударами молотів - це як спеції непідробного життя у пісній страві повсякденності. Слово "страшно" для них не існує. Очі бояться, а руки роблять. І, з деякого часу, роблять не лише для себе самого, а і популяризуючи ці види відпочинку у Чернігові. Відчути себе екстремалом з їхньою допомогою може сьогодні кожен житель міста. Я говорю про молодих людей з Клубу екстремального відпочинку "Семаргл", і сьогодні я беру інтерв’ю у Олександра Михайлова, його засновника і керівника.

-   Розкажи, будь-ласка, з чого бере витоки ваш Клуб?
-   Вийшли ми із простої чернігівської квест-команди, існуємо уже близько трьох років, і вже рік як у офіційному статусі. На сьогодні ми - Молодіжна громадська організація "Клуб екстремального відпочинку СЕМАРГЛ". Назву клубу ми хотіли зробити нашим талісманом, з одного боку, і також для нас важливо було пов’язати її з історією міста. Тому і була вибрана саме ця. У нас офіційно є шестеро членів, і ще чоловік 15-20 тих, хто допомагає у нашій діяльності, організації і проведенні заходів. Звісно, робиться все це на ентузіазмі і безкоштовно.

-    Що треба зробити для того, щоб стати членом вашої організації?
-    По суті - нічого особливого. Треба мати бажання нам допомагати, приходити на заходи, і робити щось. В будь-якому випадку, це воздається, і тим, хто постійно з нами, ми у якості подяки можемо робити ті ж стрибки з мосту, в Ялівщині якісь розваги, ще щось. Люди можуть на початку просто приходити, територію прибирати, наприклад, перед якимось фестом. Є такі, які втягуються у діяльність, їм це цікаво, вони вносять якісь ідеї, хочуть щось змінювати, урізноманітнювати. Сценарії пишуть для квестів і т.д. У нас для таких людей є можливість безкоштовних поїздок. Ми співпрацюємо з київської фірмою "Корпоратив", організовуємо для них заходи по всій Україні, відповідно, треба люди. Я от з Кам’янця-Подільського повернувся. Минулого року у Одесі були. Є ще всякі тусовщики, які думають, що, наприклад, той же стрибок з моста їм дадуть просто так. Таких ми відсіюємо.

-    А як взагалі ти став екстремалом?
-    Як я говорив уже, починали ми із квестів, але потім почали розширюватися, і до нас в організацію прийшов дуже досвідчений турист. Він багато чому нас навчив, і ми поступово почали включати такі елементи до нашої програми.

-    За ваші послуги ви берете з людей гроші. Якою є комерційна складова вашої діяльності.
-   Так, ми вимушені це робити, адже обладнання і спорядження має здатність зношуватися, його постійно треба поновлювати. Але ми не заробляємо цим. У кожного є якась своя робота, а "Семаргл" - це хоббі і клуб по інтересам. От, наприклад, ми хочемо купити лук. Нормальний лук коштує від 300 доларів. Мені просто витягнути з кишені ці гроші нереально. Та ще і боятися потім постійно, щоб його хтось поламав десь на екстремальних вікендах. Тому ми проводимо декілька подій, за участь в яких отримуємо від людей кошти. І у нас з’являється можливість купити той же лук на баланс організації, чи інше спорядження.
Взагалі, наша задача - своїм прикладом популяризувати здоровий спосіб життя серед молоді. У нас в організації майже ніхто не палить, ми не вживаємо алкоголь, займаємося спортом, туризмом, і ці цінності ми і хочемо просувати. Починалося це з невеликої групки людей, а на сьогодні "Семаргл" - це вже бренд на рівні міста.

-    Ви в Чернігові - єдина організація екстремального відпочинку, чи є ще хтось, з ким ви знайомі, співробітничаєте?
-    Наш постійний партнер - Служба порятунку "СОС", з якою ми стрибки з мосту проводимо. Також ми дружимо з трейсерами, це хлопці, що паркуром займаються. З велосипедистами дружимо, з фаєрщиками. Стараємося разом щось робити.

-   Які події вже вдалося провести?
-   На День молоді ми провели Фестиваль екстремальних видів відпочинку, який можемо занести собі у актив. Фестиваль був нашою заявкою на конкурс відділу у справах сім’ї та молоді Чернігівської міської ради, ми написали проект, його розглянули, і наш проект виграв даний конкурс.

Суть фестивалю включала в себе об’єднання у рамках однієї події всіх способів активного і екстремального дозвілля, спорту. Основною ідеєю цього фестивалю було те, що День молоді можна провести не просто десь розпиваючи алкоголь, а весело, цікаво і з користю для себе. У нас були стрибки з мосту, заїзди на квадроциклах, запливи на байдарках, велосипедисти, паркурщики, капуейра. Друзі із Центру прогресивної молоді "Апельсин" провели рок-концерт. Був конкурс екстремальної фотографії, переможець якого отримав стрибок з мосту і флешку. Надвечір виступили три найкращих колективів фаєрщиків міста. Хоча, як виявилося, найбільший інтерес викликали жіночі бої у багнюці, до чого ми не зовсім були готові. Наступного разу врахуємо цей досвід.

Що характерно - фестиваль цей теж було проведено за рахунок ентузіазму і власних коштів. Міська влада допомогла міліцією для охорони правопорядку, медиків забезпечили, дали ведучого, частково музичну апаратуру і транспорт для її перевезення. А от спонсорів, які б захотіли допомогти популяризації вищеозвучених ідей, ми не знайшли зовсім.

-    Що ще проводите регулярно, крім стрибків з мосту?
-    Квести. Це такі екстремальні гонки, в яких задіяна не одна людина, а команда. Великі компанії використовують такі заходи для team-building. Адже тут все тримається не на одній людині, а на їх взаємодії. Хтось сильний, хтось швидкий, хтось задачки вирішувати вміє, хтось по життю удачливий. В квести включаються завдання як на фізичні можливості, так і головоломки різні, спортивне орієнтування.

Є призовий фонд, який складається із внесків учасників, і 30-40% цього фонду забирає команда-переможець. Решта іде на покриття наших оргвитрат. Іноді вдається знайти спонсорів, які можуть надати призи. Наприклад, в Ялівщині нещодавно ми провели екологічний квест "Стежками Ялівщини", у нас були шикарні призи, внесків ніяких не брали ми, було 12 команд-учасників по 4-5 чоловік. Всі отримали величезне задоволення від проведеного часу: на катамаранах плавали, шпаківні робили, курси мотузочні були.

Також ми організовуємо оригінальні поздоровлення через вікно. Уяви собі: восьме березня, день народження, день св. Валентина, хлопець хоче здивувати свою дівчинку. І от прокидається вона зранку від того, що їй у вікно хтось стукає. У вікно на 8 поверсі. Вона до вікна - а там букет квітів. Або взагалі - її хлопець у вікні висить з букетом. Реакцію на таке передати важко.

-    Чи є якась небезпека для учасників ваших екстремальних заходів? Чи були якісь нещасні випадки під час них?
-   Ні, такого не було ніколи. Ми використовуємо тільки перевірене і сертифіковане спорядження. Ми проводимо інструктажі з техніки безпеки. Взагалі, наш принцип - все має бути максимально безпечним для людини.

-    Порівняно з другими містами України, у нас розвинуті екстремальні види дозвілля?
-    Зовсім ні. Дуже-дуже мало цього. Тобто, люди є, займаються. Але їх мало, подій дуже мало. Спілкуючись з хлопцями із інших міст, знаю, що у них такого набагато більше. Зараз от вибори - треба ловити момент, якось пробивати можливості для проведення спортивних та інших заходів. До речі, спортивних майданчиків, бачу, під вибори зробили трохи у місті, це добре.

-    Твої найбільші враження від того, чим займаєшся?
-    Із останнього - зараз ми зустріли таку ідею - слек-лайн. Це ходіння по натягнутій стропі шириною кілька сантиметрів. По ній можна просто ходити, можна трюки якісь виконувати. І от, ми поїхали в Снов’янку, там є два мости через річку Снов. Між ними ми натягнули стропу, 6 метрів довжиною. І ходили по ній. Зі страховкою, правда, адже вниз там на око метрів 12. Я ходжу вже другий рік. Більше 30 стрибків з різних мостів, дерев. Але це було реально страшно. Коли я став на ту стропу - ноги почали самі трястися. Нас їздило шість чоловік - пройшло лише 2.

-    Що тобі дає цей адреналін, чи страх?
-    Мені більше цікавий не страх чи адреналін, а нові відчуття. Я люблю робити те, чого не робив до цього. Страх - він же лише вперше. Далі звикаєш, втягуєшся. І можна пробувати щось нове.

-    Родичі, близькі як сприймають таку твою діяльність?
-    Мої батьки, чи батьки моїх друзів, якщо чесно, незадоволені, що ми таким займаємося. Але у нас безпека понад усе. Ми ж екстремали, а не суїцидники. Задовольняємося новими відчуттями.

-    У повсякденному житті твої навики корисні?
-    Дуже навіть корисні! От, знайома просила кота з дерева зняти :)

-    Які найближчі плани твої особисто і клубу?
-    Плани прості, приземлені. На Кавказ сходити. Стрибнути з висоти більше 100 м., роуп-джампінг. В Криму таке місце є. З аквалангом зануритися. В Україні є багато місць, куди з походом хочу з’їздити.
Із подій нашого клубу - готуємо третій пейнтбольний турнір. По суті, глобальної мети не ставимо. На сьогодні головна задача - наступного року хотілося б провести ще один фестиваль "Чернігів Екстрім Сіті", врахувавши досвід першого. У більшому масштабі, залучивши більше людей, можливо, іногородніх.
Адже, поки молоді - треба побільше брати у житті. Мені стільки хочеться побачити, почути, спробувати.
Взагалі, хотілося б бачити більше активної молоді, яка приходить на наші події не просто потусити, а щось би виносила з цього, формувала для себе якісь моральні цінності, цінності здорового способу життя.

Досьє: Олександр Михайлов, 26 років.
Освіта: вища, Чернігівський Педуніверситет, факультет фізичного виховання.
Хоббі: туризм, активне дозвілля, силові види спорту, єдиноборства.
Неодружений.

Матеріали по темі:

На Черниговском пляже прошли женские бои в грязи (фото)

Черниговские молодожены спрыгнули с пешеходного моста (фото)

1-го Мая черниговская молодежь развлекалась экстремально (фото)

В 7.45 Александр поздравил Кристину через окно на высоте 8-го этажа (фото)

Богдан Гуляй