Новини

Людям про людей 

  • Повномасштабне вторгнен­ня російських військ в Україну принесло кровопролиття та перекреслило мрії багатьох українців. Чимало хлопців і дівчат пішли добровольЦями до війська, щоб зі зброєю в ру­ках захищати свою країну від російської агресії, долучилися до лав територіальної оборони, вчаться надавати медичну до­помогу пораненим, займаються волонтерством.
  • Поки ми молоді і сповнені сил, то старість здається чимось таким нере­альним і далеким, що навіть і думати про це не варто. Але вона приходить непомітно і невідворотно... І хтось проживає свою пізню осінь в родинному колі, а деяким одино­ким людям літнього віку та інвалідам потрібен сторонній догляд в стаціонарних відділеннях.
  • Продовжуючи цикл розповідей про життя громад Борзнянщини на по­чатку повномасштабного вторгнення, розповімо про Плисківську грома­ду - одну з тих, яким довелося бачити ворога впритул, відновлювати своє унормоване життя після транзиту «руського миру» та долати перші виклики воєнного часу.
  • «Волонтерський штаб захисту України «Сосниця» - це не декілька чоловік, а тисячі українців, які роблять все можливе для Перемоги». Саме так говорить Наталія Кошова, яка організовує збір коштів на потреби ЗСУ. За час існування штабу зібрана сума давно минула мільйон гривень. І для наших захисників було придбано 4 авто, тепловізори і решту надто важливого
  • Володимира Леонідовича Супруна у на­шій громаді знають як пре­красного, високопрофесійного музикан­та, який все своє життя по­святив слу­жінню висо­ким ідеалам музичної культури. Володимир Леонідович вільно грає на таких інструментах як баян, труба, баритон, фортепіано й гітара. Колись разом з ВІА «Калина» Черкаської обласної філармонії їздив по Україні з
  • Для них війна в Україні не почалася 24 лютого 2022-го, а триває ще з 2014-го. За ці надважкі роки їм довелося бачити, як вмирає їхнє рідне місто, як відвертаються люди, які ще вчора вважалися друзями; довелося відчути біль, розпач, нерозуміння і страх, опиняючись на волосині від смерті. І дотепер, у надважкий для родини час, головне, що дає їм сили аби
  • Однією з громад, де війну можна було не лише почути, а й відчути на дотик, стала Комарівська громада. її жителі піз­нали всю щедрість «руського миру» з його пограбуваннями, пошкодженими хатами та смертю. Та попри все це люди зна­йшли в собі сили протистояти ворогові, прихистити та подба­ти про тих, кого бомби вигнали з власної домівки
  • Юлія Самойленко працює у Сосницькому професійному аграрному ліцеї з 2011 року після закінчення Глухівського наці­онального педуніверситету (факультет у Кролевці). Навчаючись, вона тут про­ходила практику, хоч проживала у су­сідній Мені. Сподобалось. А коли у січ­ні 2011 до штату увели одиницю соці­ального педагога, вона перша, хто її від­крив.
  • Андрій Сіренко будує печі змалечку. У дитинстві він був підсобником у свого дідуся, знаного на Сумщині пічника Якова Йосиповича, а в 16 років звів свою пер­шу піч, яка й донині слугує людям. Нині чоловіку 47, він дійсний член Всеукраїнської гільдії пічників, й у його виробничому доробку більше п’ятисот печей, груб, камінів, барбекю і тандирів. Задля цікавого замовлен­ня він залюбки долає десятки й сотні кілометрів, а його печі слугують господарям не роки, а десятиліття
  • Ірина Поліщук прийшла на службу у міську пожежну частину за прикладом свого чоловіка Володимира, який присвятив шляхетній справі порятунку людей вже 23 роки свого життя. Тривалий час жінка вела домашнє господарство й виховувала доньку Дарину та коли донька підросла – з’явився час й для професійної діяльності. Вже п’ятий рік Ірина Анатоліївна працює
Сторінка: 1  ...  92 93 94 95 96  ...  894     попередня | наступна