
Чорнобиль увійшов у життя Олександра Бондаренка на початку 1987-го року, коли офіційна пропаганда вже відзвітувала про завершення основних робіт по ліквідації наслідків й побудову саркофагу, який офіційно назвали «об’єкт «Укриття». На початку березня чоловіка викликали у райвійськкомат й повідомили

Тетяна Троцик має рідкісний дар малювати і портрет людини може завершити за три години. Бухгалтер за освітою знайшла себе в творчості і 17 років займалась нігтями. Вже два роки, як майстриня робить тату і перманентний макіяж брів. Тетяна зізнається, що змінити рід занять переконала саме тяга до малювання. Під час роботи над портретом жінка бачить тіні, які

Насправді Варварі Петрівні Байдаловій із Кинашівки 100 років минуло вже кілька місяців тому. Бо ж мати казала, що народилася вона у липні, у жнива. А вже якось так склалося, що батько записав її груднем... Це вона добре знає, хоча останнім часом і скаржиться на пам’ять. Каже, вдень їй важко зібрати всі думки докупи.

Із 14 листопада в Ічні працює садочок №3. Це єдиний на все місто дошкільний навчальний заклад, який за воєнних умов може працювати, оскільки тут є укриття. В інших садочках таких споруд немає, а отже, ці колективи на простої, а їхні вихованці вдома.

Жителька Семенівки Лідія Іванівна Зубрій не називає себе волонтеркою, хоча кожного дня, навіть попри погане самопочуття, працює на цій ниві, робить свій маленький внесок у перемогу України. Вона вже передала для наших захисників 70 пар шкарпеток і 15 пар рукавичок. Лідія Іванівна не вживає високих слів про патріотизм, натомість просто каже

Ми в Коропі, слава Господу, не відчули всіх жахіть війни. Одна справа, бачити по телефону на картинці зруйновані будинки і зовсім інша - добиратися в Чернігів через Новоселівку. Їхали люди - і плакали гіркими сльозами. Усе знищено, де жити людям? Уже з квітня волонтери поодинці заходили до постраждалих, пропонували допомогу. Потім зрозуміли: їх десятки, треба об'єднуватися. Так і виникло громадське об'єднання «Бо можемо»

У той пекельний період, коли ворог безпощадно і цинічно бомбив Чернігів, Максим Милько з Нехаївки разом зі своєю дружиною Світланою пекли хліб. Там у підвалі підприємства ТОВ «Наша булочка», куди неодноразово «прилітало», і жили. Від роботи падали з ніг, працюючи по 16-18 годин на добу.

Будь-яка війна, а особливо така жорстока, як нинішня російсько-українська, руйнує все - міста і цілі країни, життя і долі багатьох тисяч людей. Руйнує душі. Дорослі, мабуть, більш захищені, деякі з них вже мають досвід переживання трагічних подій, а ось діти... Це найбільш вразлива категорія, яка дуже боляче сприймає всі події і жахи війни. Після побаченого і

Жителі Тютюнниці, сусідніх Костючків і Кугуків (на Корюківщині) ідуть на прийом до місцевої фельдшерки Олесі Науменко, навіть коли нема явних ознак хвороби, проте на душі — камінь. Пацієнти — різного віку, але всіх однаково гнітить війна, не відпускає постійне відчуття тривоги, через яке зимова депресія стає в рази згубнішою.

Багатоповерхівка навпроти гімназії № 5. Тут на дев’ятому поверсі, поближче до сонця, творить дива із бісеру прилучанка Тамара Лісовець. Дива, тому що просто картинами їх назвати важко. Виблискуючи на сонці, картини Тамари Андріївни схожі на інкрустовані коштовним камінням скарби стародавніх єгиптян чи ацтеків.