Новини

Людям про людей 

  • Чорнобиль увійшов у життя Олександра Бондаренка на початку 1987-го року, коли офіційна пропаганда вже відзвітувала про завершення основних робіт по ліквідації наслідків й побудову сарко­фагу, який офіційно назвали «об’єкт «Укриття». На початку березня чоловіка викликали у райвійськкомат й повідоми­ли
  • Тетяна Троцик має рідкісний дар малювати і портрет людини може завершити за три години. Бухгалтер за освітою знайшла себе в творчості і 17 років займалась нігтями. Вже два роки, як майстриня робить тату і перманентний макіяж брів. Тетяна зізнається, що змінити рід занять переконала саме тяга до малювання. Під час роботи над портретом жін­ка бачить тіні, які
  • Насправді Варварі Петрівні Байдаловій із Кинашівки 100 років минуло вже кілька місяців тому. Бо ж мати казала, що народилася вона у липні, у жнива. А вже якось так склалося, що батько записав її груднем... Це вона добре знає, хоча останнім часом і скаржиться на пам’ять. Каже, вдень їй важко зібрати всі думки докупи.
  • Із 14 листопада в Ічні пра­цює садочок №3. Це єди­ний на все місто дошкільний навчальний заклад, який за воєнних умов може працю­вати, оскільки тут є укрит­тя. В інших садочках таких споруд немає, а отже, ці колективи на простої, а їхні вихованці вдома.
  • Жителька Семенівки Лідія Іванівна Зубрій не називає себе волонтеркою, хоча кожного дня, навіть попри погане самопочут­тя, працює на цій ниві, робить свій маленький внесок у перемогу України. Вона вже передала для наших захисників 70 пар шкарпеток і 15 пар рукавичок. Лідія Іванівна не вживає ви­соких слів про патріотизм, натомість просто каже
  • Ми в Коропі, слава Господу, не відчули всіх жахіть війни. Одна справа, бачити по телефону на картинці зруйновані будинки і зовсім інша - добиратися в Чернігів через Новоселівку. Їхали люди - і плакали гіркими сльозами. Усе знищено, де жити людям? Уже з квітня волонтери поодинці захо­дили до постраждалих, пропонували до­помогу. Потім зрозуміли: їх десятки, треба об'єднуватися. Так і виникло громадське об'єднання «Бо можемо»
  • У той пекельний період, коли ворог безпощадно і цинічно бомбив Чернігів, Максим Милько з Нехаївки разом зі своєю дружиною Світланою пекли хліб. Там у підвалі підприємства ТОВ «Наша булочка», куди неодноразово «прилітало», і жили. Від роботи падали з ніг, працюючи по 16-18 годин на добу.
  • Будь-яка війна, а особливо така жорстока, як ни­нішня російсько-українська, руйнує все - міста і цілі країни, життя і долі багатьох тисяч людей. Руйнує душі. Дорослі, мабуть, більш захищені, деякі з них вже мають досвід переживання трагічних подій, а ось діти... Це найбільш вразлива категорія, яка дуже боляче сприймає всі події і жахи війни. Після побаче­ного і
  • Жителі Тютюнни­ці, сусідніх Костючків і Кугуків (на Корюківщині) ідуть на прийом до місцевої фельдшерки Олесі Науменко, навіть ко­ли нема явних ознак хвороби, проте на душі — камінь. Па­цієнти — різного ві­ку, але всіх однаково гнітить війна, не від­пускає постійне від­чуття тривоги, через яке зимова депре­сія стає в рази згуб­нішою.
  • Багатоповерхівка навпро­ти гімназії № 5. Тут на дев’ятому поверсі, поближче до сонця, творить дива із бі­серу прилучанка Тамара Лісовець. Дива, тому що просто картинами їх назвати важко. Виблискуючи на сонці, кар­тини Тамари Андріївни схожі на інкрустовані коштовним камінням скарби стародав­ніх єгиптян чи ацтеків.
Сторінка: 1  ...  92 93 94 95 96  ...  887     попередня | наступна