Обійстя корочанки Ірини Нікитенко вражає оригінальною красою

Обійстя корочанки Ірини Нікитенко вражає оригінальною красою, створеною працьовитими руками членів родини.



На знімку - внук господарів - шес­тикласник Денис ПРИМАК. Мріє, щоб скоріше закінчилася війна і щоб усі захисники повернулися живими

Хто проходив чи проїздив у Коропі провулком Краснопільським, який зна­ходиться якраз навпроти двоповерхівки по Чернігівській, той не міг не помітити декоративної кринички, а поряд - двох сніговичків - хлопчика і дівчинку. Оми­нути таку красу не могли і ми. Зайшли до двору, аби зустрітися з господарями. І були вдруге вражені - весь великий двір у кумбах, вічнозелених декоративних кущах, відгороджених від тротуарів де­коративними бордюрами. Це зараз квіти тільки витикаються із землі, а виноград, що влітку перетвориться на альтанку, на якій поселилася лелека, і взагалі ще не проснувся після зимової сплячки. Відразу уявилося, як воно влітку буде. Справжній рай. Подумалося, як погано, що зараз не визначають двір зразкового порядку. А було ж колись. Ось якраз цей двір і міг би стати переможцем у конкурсі на краще дворище. Господарка дому - Ірина Степа­нівна Нікитенко - давня знайома, колись працювала у друкарні, набирала вручну бланки. Мене завжди дивувало, як ді­вчата так вправно працюють і ніколи не плутають, де які букви в касі знаходяться.
І хоч знаю Ірину Степанівну давно, але на­віть не підозрювала, що залюблена вона в прекрасне.

- Багато про мене не пишіть, ото хіба трішки, що баба не любить кропиву, а любить квіти, - каже.

Так от, задумала Ірина Степанівна біля двору ще одну клумбу зробити. І не про­сто посадити під парканом квіти. Хотілося чогось оригінального. Ото і придумала криницю. Чоловік у жінки будівельник, але такого робити, сказав, не буде. А ось син Сергій - майстер на всі руки. Він також займається будівельною справою, але ще і вміло справляється з деревом, оскільки після школи навчався деревообробітку. Саме він і став реалізовувати вкотре ма­мину ідею у життя. Зробив криничку дуже швидко. Зруб, навіс, і навіть коловорот з ручкою. А поряд поставили сніговичків. Вони, розповідає господиня, ще взимку біля двору стояли. Але навесні стали не актуальні. Меншенького сніговичка за­пнули у хустину, на плече коромисло з відрами поклали - і вийшла україночка.

- Ми їй хустку на віночок замінимо, - каже Ірина Степанівна.

- А чому саме криницю вирішили зро­бити?
- Бо ж ми українці, а криниця - символ України. Хотілося чогось національного. Але без чоловічих рук мені з моїми ідеями не обійтися. Що б я не задумала, син робить. Проживає у Чернігові, але зараз саме у Коропі. Тут робота знайшлася - ремонтує приміщення Червоного Хреста.

Уже радують погляд прохожих жовто- блакитні братки, які виглядають з-під наві­су декоративної кринички. А за ними підуть мальви, черевички, чорнобривці. Спершу задумувала господиня цією криницею двір прикрасити - розмістити її біля колодязя. Але потім вирішила: нехай краса людей радує. Пройде перехожий, погляне, усміх­неться, дивись, і настрій комусь буде.

Людмила КОВАЛЬЧУК, газета "Нові горизонти"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: