Соцробітниця Наталя Кривоніс велосипедом возить клієнтам ліки та газові балони
Наталія Кривоніс з Пекарева обслуговує 9 підопічних, ще одна людина подала документи. У селі 2 соціальні робітники і всі, хто потребує їхньої допомоги, не обділений увагою соціальної служби. Найстаршій бабусі 92 роки.
Наталія каже, що всі бабусі намагаються її не завантажувати, самі можуть на городі дати лад, іноді приїжджають діти, які проживають у Сосниці, Києві, Сумах, є і в росії. А ось, наприклад, води внести, а особливо якщо із краю села потрібно їхати за нею до старостату, то тут без допомоги соціального робітника не обходяться. Це найбільша нині проблема.
- Колодязь вийшов з ладу, а людину без води не залишиш, - каже Наталія Григорівна.
По графіку в село доставляють газ в балонах. Про їх доставку до бабусь теж турбується Наталія Кривоніс. Транспорту власного не має, тому мусить розвезти велосипедом на багажнику. Легше із доставкою зерна за паї, сільгосппідприємство за відповідну плату надає транспорт, яким доставляє бабусям зерно.
Не заростають травою двори і біля помешкань підопічних. У цьому за домовленістю допомагають робітники з благоустрою. Ця послуга двом бабусям є платною, решті безкоштовною, все залежить від доходу.
Крім домашньої роботи, Наталія Кривоніс оформляє субсидії, платить на пошті за електроенергію, передає показники електролічильників. Хто може сам дійти до пересувного відділення за пенсією, то сам одержує.
Ліки. З цим проблем у підопічних нема.
- У нас дуже гарна молода медичка, яка тричі на тиждень приїжджає із Шабалинова особистим авто і привозить всі необхідні ліки. Яких нема в аптеках, замовляє по інтернету або їй автобусом передають з Києва, така співпраця в неї налагоджена.
Важка робота соціального робітника на селі, та вибирати не доводиться. Наталія Григорівна багато років працювала у бухгалтерії сільської ради. А із створенням „територіальної громади залишилась без роботи. їхати із рідного села не змогла. На той час батьки потребували постійного догляду. Тому вдячна за цю роботу. Старається до кожної бабусі (жодного дідуся не обслуговує) ставитись як до рідної.
Вихідних на такій роботі не буває. Треба йти у суботу - йде, хліб привезли у село у неділю - теж іде. До речі, хліб возить підприємець з Мени через день. Сосниця давно відмовилась, бо невигідно.
Для бабусь головне не стільки допомога, скільки спілкування, увага. Всі вони живуть в різних куточках села. Буває, хатина оточена з усіх боків нежилими дворами, які поросли бур’янами. Ні з ким і словом перемовитись. Тому дуже радіють, коли приходить Наталія Григорівна.
Олена Кузьменко, “Вісті Сосниччини”
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: соцробітник