Новини

Людям про людей 

  • У наших громадах упродовж п’яти років працюють пересувні поштові відділен­ня. Листоноша Ніна Бобошко із Томашівки, як працювала у стаціонарному відділен­ні, пошту носила пішки чи їздила велосипедом, а нині у складі бригади пересувного відділення №128 розвозить її' автівкою. Обслуговують вісім населених пунктів Ічнянської громади.
  • Тваринницька галузь в усі часи була надійним джерелом доходу будь-якого агропідприємства. А тим паче нині, у часи війни, коли експорт зерна майже припинився і аграрії працюють переважно на склад. Чого не скажеш про виробництво, скажі­мо, молока. Корови його дають щодня, збут є, і жива копійка тече у гаманець підприємства. Є на заробітні плати, податки
  • Хто частенько буває на коропському ринку, той неодмінно впізнає цю при­ємну жінку. Улітку, восени вона постійно стоїть при вході під ялинами зі своєю овочевою продукцією. І так уже десять років. Це Надія Василівна Булгар із Рождественського. Мені ніколи не доводилося купувати овочів, а це прийшла за капус­тою. А білокачанна тільки у неї. Ось так і познайомилися.
  • Любов Миколаївна Дика з Риботина в історію місцевого сіль­госппідприємства ввій­шла як перша та єдина жінка-трактористка. Професію тракториста-механізатора опану­вала вже у зрілому віці, коли мала двох доньок, а третю носила під сер­цем. Роботі на тракторі віддала сім з половиною років.
  • Тремтячими руками жінка дістає із папки купу паперів. Дуже бережно передивляється кожен. “Це – його УБД. Ось свідоцтво про народження, бачите, українець. А це – висновок суду. Тут написано, що він загинув, як військовослужбовець, захищаючи Україну “, – показує мені. А я дивлюся на чорний блокнот з яскравими кульбабами, куди ця згорьована жінка записує
  • Кажуть, що таке прізвище у Мені має лише одна родина. Прізвище сюди на початку 90-х з Дніпропетровщини привіз Віктор Яблоновський, коли залишився тут, бо полюбив і одружився на менянці Маргариті. Невдовзі у них один за одним з’явилися три синочки: Ігор, Костя та Максим. Ця історія - в пам’ять про найстаршого сина, Ігоря. Яблуня - таким було його бойове
  • Росла без батька: він на війні, у Другій світовій, загинув. Мені тоді й пів року не було. Мати пра­цювала різноробочою. Тяжко захворіла. Цілий рік лікувалася у Парафіївській лікарні - виявили затемнення легень, - про дитячі та молоді роки згадує Віра Олексіївна. - А вдома - старенька бабуся та дідусь, який був без ноги - втратив на фінській війні.
  • На могилі старшого солда­та Василя Тимченка, який загинув 10 вересня цьогоріч, завжди свіжі квіти. Їх при­носять рідні та друзі заги­блого Героя. Рідним дуже не вистачає чоловіка та батька, а батькам - сина. Два з половиною місяця тому війна перекроїла життя роди­ни Тимченків і змусила вчитися жити без нього - сина, брата, чоловіка і батька.
  • Ольга Федорівна у 4 рочки залишилася без батька. Це було у далекому 1941 році, коли розпочалася Друга Світова війна і його забрали на фронт. Йдучи на війну, батько тоді по військовому наказав дружині всіляко берегти доньку і завжди, куди б вона не йшла, бра­ти Олю з собою, а коли прийде час йти дівчинці до школи, обов'язково щоб пішла навча­тись. З війни
  • (26 грудня 2023 18:19) Курс, прокладений долею
    Наступного року борзнянцю Федору Грузіну, уродженцю Миколаївщини, має виповнитися 90 років. Та за свій довгий вік, сповнений випробу­вань і здобутків, втрат і радісних моментів, він не розгубив ані почуття гумору, ні цінності родинних стосунків, ані ніжності до найдорожчих. Здава­лося, під час нашої розмови у ньому прокидав­ся той юнак, якому знову
Сторінка: 1  ...  58 59 60 61 62  ...  886     попередня | наступна