
Усе життя Борис Вікторович ходив чисто поголеним. А за два роки до 60-річчя завів вуса. Спочатку це нікого особливо не здивувало. Тим більше що вони йому личили і не додавали віку: чоловік завжди виглядав молодшим.

Світлані Льодовій 48. Вона танцює на пілоні. Не просто танцює — за участь у змаганнях з пол-денсу (це танець у поєднанні з акробатичними вправами на вертикально закріпленій жердині) має чотири золоті медалі. 10 років тому почала займатися боді-білдингом. Минулого року в категорії «Фітнес бікіні» у Львові зайняла третє місце.

У перші дні війни 19-літній доброволець Ігор Бистревський рішуче пішов до військкомату. Тоді там стояли великі черги, і красивого юнака, ще зовсім хлопчину, не бажали відправляти на фронт. Але він наполіг і самовіддано захищав Чернігів. Отримав важке поранення, втратив ногу, переніс майже тридцять складних

Ольга Компанець вже майже 10 років працює директором Прилуцької дитячої музичної школи імені Л.М.Ревуцького. До директорства працювала завідувачем вокального відділу, заступником директора з навчально-виховної роботи. Досвідчений викладач за класом вокалу, сольфеджіо, теорії музики. Гарний концертмейстер, музикант і талановитий композитор.

У дитинстві Марійчиному щастю заздрили всі подружки, адже я неї було двоє старших братів. Причому не дрібнота, а майже парубок Сергій старший за неї на цілих 15 років, Іван — на 10. Вони не тільки захищали сестричку від усіх можливих прикрощів — пилинки з неї здували. Про таке дівчатка мріють навіть більше, ніж про прекрасного принца.

Проєкт із національно-патріотичного виховання учнівської молоді «Зв'язок поколінь» «Українського об'єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО у м. Києві та Київській області» спільно із «Just ТV» створив черговий документальний фільм під назвою «Козелеччина — край романтиків». 22 березня його презентували в селі Білейки та в Козельці.

Історія подружжя Рогових із Ніжина почалася у квітні 2022-го. Боєць ЗСУ Анатолій (нині йому 30 років) після поранення тоді лікувався в Ніжинській центральній міській лікарні. Там і познайомився зі своєю майбутньою дружиною - медсестрою неврологічного відділення Вікторією (їй 23)

Олександр Двойнос із Коропа – один із тих воїнів, котрий пішов на війну добровільно. Літо 2022-го могло б бути для нього останнім у житті. Аби не побратими-земляки, котрі вивели його після контузії з поля бою, міг би загинути під Покровським.

Родина коропчанина Петра Ручки у листопаді минулого року отримала сповіщення, що їхній захисник вважається безвісти зниклим. Рідні оббили всі інстанції, обірвали всі телефони, аби дізнатися про долю свого воїна, котрий не повернувся із бойового завдання. Мама, дружина, діти вірять: їхній син, чоловік, тато живий. Чекають на нього і моляться. І віра їхня міцна…

10 лютого 2023 року нехаївчанин Володимир Городиський, виживши на пекельному сході країни, загинув на Сумщині, захищаючи кордони України. Йому навіки залишиться тридцять три. Лише чотири дні Володимир побув в «учебці», а на п’ятий день уже потрапив на Донеччину в 115 окрему механізовану бригаду. Був у війську на посаді командира відділення безпілотних авіаційних комплексів окремого розвідвзводу.