Новини

Людям про людей 

• 
  (13 грудня 2013 15:25) 4-річна Аліна блукала на вокзалі у Шостці, а мати не знає, як вона там опинилася

  Було це 15 листопада нинішнього року. Люди, які чекали на потяг, звернули увагу на дитину, котра сама ходила залізничним вокзалом. Хтось зателефонував у міліцію. Коли правоохоронці прибули на виклик, мала казала, що її мама пішла по морозиво і не повернулася.

  Коментарів: 2
• 
  (13 грудня 2013 15:18) Двічі народженний

  — Цієї весни, перед самою Пасхою, мені наснився сон. Наче старший син Сергій приїхав з Чернігова на вихідні. Уже полягали спати, коли чуємо: хтось стукає. Ми — до вікна. А там — Вова. Мій молодший. Уже три роки як покійний.

  Коментарів: 1
• 
  (13 грудня 2013 14:58) На роботу за 20 км зі Щорса у Попільню їздить 23-річна Світлана М'ягка, яка працює там фельдшером

  Здавалося б, чому можна радіти, маючи в провінції (глушині, дірі) роботу за кілька кілометрів від дому, до того ж з копійчаною зарплатою. А вони стверджують, що все добре і нічого іншого не треба.... 23-річна Світлана М’ягка живе у Щорсі. А працює в Попільні. Фельдшером.

  Коментарів: 1
• 
  (13 грудня 2013 13:05) Счастлив тот, кто занимается любимым делом

  С Галлией Биловой познакомилась на двадцатилетии Союза женщин Украины. Взять интервью именно у нее захотелось неспроста, ведь она, как никто другой, щедро одаривала участниц торжества лучезарной улыбкой, а ее глаза светились счастьем.

  Коментарів: 3
• 
  (13 грудня 2013 12:13) А когда-то здесь бурлила жизнь

  Недавно, во время одной из командировок, довелось побывать в забытом Богом и людьми хуторе Выр Репкинского района. Там живет всего пять человек. Кстати, на рейсовом автобусе до населенного пункта не добраться. А если кто захочет посетить те края, лучше путешествовать на внедорожнике

  Коментарів: 7
• 
  (12 грудня 2013 13:21) «Ніяких дитбудинків і інтернатів! Дітей забираю я»

  Єгоркові Корфоненку сьогодні півтора року, Дмитрику — десять. У січні у них помер тато, а в серпні — мама. Жила сім'я в Донецьку. Осиротілих дітей забрала до себе сестра покійного Раїса Халецька із села Краснопілля Коропського району.

  Коментарів: 2
• 
  (11 грудня 2013 16:29) «Настав мій час творити добро»

  Як відомо, земну кулю крутять оптимісти та ентузіасти, а доля випробовує лише сильних духом людей.- Лікарі прогнозували, що я ніколи не стану на ноги, - ділиться важкими спогадами 38-річний Дмитро Соболєв. - Проте я завжди відповідав, що зберуся з силами і не лише стану, але й ходитиму.

  Коментарів: 1
• 
  (11 грудня 2013 15:55) Чи добре там, де нас немає? Або Наші за кордоном

  Коли у вісімнадцять років приїхала з матір'ю до Німеччини, спершу здалося, що потрапила на іншу планету. Все було чужим: люди, звичаї, традиції, навіть їжа, - згадує жінка. - Нині ця країна стала моїм другим домом: знайшла друзів, вийшла заміж, тут народилися двоє моїх синів.

  Коментарів: 1
• 
  (10 грудня 2013 10:22) «З таким і в бій не страшно йти»

  Гуркіт гарматних пострілів, тріскотня кулеметних черг і запах пороху - це і є романтика повсякденного життя танкіста. Коли до душі такий екстрим, то дорога тобі - в армію. Саме це сприяло прийняттю важливого у житті рішення навідника гармати Олександра Пономаренка.

  Коментарів: 1
• 
  (10 грудня 2013 10:18) Дорога щирості й поваги

  Здавалося б, робота секретаря селищної ради кабінетна й буденна - готуй статистичні звіти, видавай громадянам довідки, виконуй доручення голови. Але ж головне - люди, - переконана секретар Олишівської селищної ради Олександра Кот.

  Коментарів: 1