
25-річний лікар-інтерн травматологічного відділення Чернігівської центральної районної лікарні Іван Джичка — родом із Євпаторії, курортного міста в Криму. У Чернігові Івану Джичці подобається. Вперше побачив багато снігу. У Євпаторії сніг випадає і практично відразу тане.

Такі чоловіки, як Василь Черняк, викликають у мене почуття поваги. Трудиться з молодих літ. Приїхав з дружиною до Чернігова. Жити ніде. Скільки квартир поміняв, не злічити. Коли народилася довгождана донечка, взяв кредит і купив дачний будиночок за містом.

Поки їхали з Богданом Дорошком до Халявинської дільничної лікарні ветеринарної медицини, якою він завідує, розповів багато цікавого зі своєї майже дворічної практики про тварин і ставлення людей до своїх підопічних. Фундамент своєї спеціальності Богдан і Олена...

Василь Ткаченко народився в Кувечичах за п'ять років до війни. Дитяча пам'ять чітко закарбувала в свідомості, як з осиротілою родиною долали біду. - Найстрашніше і найболючіше було, коли фашисти палили село, розповідає Василь Гордійович.

- Це людина відповідальна, - охарактеризувала його голова райкому профспілки працівників агропромислового комплексу Тамара Пальчук. - Уся документація у нього в порядку, й будь-які перевірки йому не страшні.

У далекі роки юності, на інших дивлячись, Наташа також поїхала з віддаленого поліського села до міста. Тоді практично вся молодь залишала батьківські обійстя, щоб навідуватися додому у вихідні, заповнюючи вщерть салони автобусів.

У кожного з нас є своя улюблена пора року. Для Петра Романовича Чміля - ветерана Великої Вітчизняної, ветерана журналістики і майстра радіоефіру це весна. Бо нагадує травень 45-го, Велику Перемогу. Пам’ятає той щасливий день Петро Романович Чміль.

Мои собеседницы Надежда и Наталья увлекаются скрапбукингом (от англ. scrap - вырезка, book - книга). Это непонятное слово означает искусство изготовления и оформления фотоальбомов, блокнотов, ежедневников и открыток - весьма популярное увлечение среди современных рукодельниц.

Щорічно у третю неділю листопада аграрії відзначають своє свято – День працівника сільського господарства. Тоді на усіх рівнях хвалять «мозолясті руки селян, які знають справжню ціну хлібу». А як же трударям-хліборобам живеться у заклопотані будні?

Цього колоритного чоловіка постійно плутають із якимось митцем та намагаються познайомитися на вулиці. У інших містах місцеві жителі приймають за іноземця і починають розмову англійською мовою. Втім, Юрій Васильович Горошко до цього вже звик і реагує з гумором.