«Спасибі, виходили Ясочку!»

Поки їхали з Богданом Дорошком до Халявинської дільничної лікарні ветеринарної медицини, якою він завідує, розповів багато цікавого зі своєї майже дворічної практики про тварин і ставлення людей до своїх підопічних.

Бакалаврам Білоцерківського пощастило

Фундамент своєї спеціальності Богдан і Олена вимурували кілька років тому в Козелецькому ветеринарному технікумі, куди прибули за направленнями - він з Козелецького району, вона - зі Щорського. Обоє серйозно поставилися до навчання, особливо відповідально - до практичних занять, щоб не опинитися в безпорадній ситуації, коли прийдуть на роботу. Швидко промайнуло навчання в технікумі, захотіли одержати знання вищого рівня. Вирішили вступати до спорідненого закладу - Білоцерківського національного аграрного університету. Наміри молодих фахівців підтримали в області - дали направлення на навчання. На останньому курсі майбутні бакалаври мали пройти 2-місячну практику. Знову звернулися в департамент агропромислового розвитку облдержадміністрації, й новоспечених ветлікарів направили в Чернігівську районну ветеринарну лікарню. Ото, певно, й була чи не найважливіша сходинка до везіння: крім того, що старанно виконували всі доручення, прагнули попрацювати як із крупними тваринами, так і з дрібними та птицею, їздили по всьому району, допомагали робити щеплення. Практика пройшла успішно, тоді відбулася з керівництвом лікарні й розмова про роботу. їм сказали, мовляв, закінчуйте навчання, приїздіть із дипломами.

Хоча без світла, зате є службова машина

Колишні практиканти з дипломами бакалаврів ще й у статусі родини Дорошків вирішили приїхати в Чернігівську райветлікарню влаштовуватися на роботу. Із запропонованого вибір зупинили на Халявинській дільничній ветлікарні. Обсяг роботи чималенький - на той момент у підпорядкуванні було вісім населених пунктів трьох сільських рад - Халявинської, Роїщенськоїта Хмільницької. Богдана призначили завідуючим лікарнею, а Олену - провідним епізоотологом. Як розповіли молоді фахівці, основна робота - обслуговування приватних селянських господарств, крім того, на території у двох відділках TOB «ЧІМК» понад 1500 голів ВРХ, у Хмільниці - «Поліський ВЕЗ», де займаються птахівництвом, багатопрофільне приватне підприємство у Полуботках, де проводиться протиепізоотична робота дільничною ветлікарнею.
- Усяку живність тримають люди, - розповідає Богдан. - Узагалі корів до півтисячі, свиней більше, коней десятків до трьох, бо мотоблоки на зміну прийшли, є в декого навіть вівці, а старенькі люди здебільшого держать кіз, є у дворах також кролі, і зазвичай - птиця: кури, качки, гуси, індики. У кожному селі, а їх зараз уже дев'ять (долучили ще Деснянку), щотижня доводиться бувати на викликах та ще планові виїзди. Добре, що районна лікарня забезпечила транспортом, бо на такій території інакше й не можна оперативно обслуговувати. При нагоді роздаю людям роздруковані номери мого телефону, розумію, що бувають випадки, коли потрібна термінова консультація чи допомога.

Під час розмови дільничний лікар двічі відлучався - спершу зайшла жінка й попросила поради стосовно поросят, що чомусь стали неспокійні, потім зателефонували, він пішов подивитися корівку під час розтелу.
Дільнична ветлікарня у стадії ремонту, який проводить районна ветлікарня. Приміщення опалюється грубкою, а щоб довше трималося тепло, нові господарі ще обклали її червоною цеглою. Розпочали Дорошки свою роботу в знеструмленому приміщенні, бо кілька років тому хтось викрав дроти, а тоді й стовпи повитягували. Тепер нібито вся документація підготовлена, і заявка у РЕМ зроблена.
Олена також розповіла багато цікавого зі своєї практики. Вона серйозно стурбована епізоотичною ситуацією стосовно сказу, оскільки, як сказала, у дикій фауні це захворювання поширене й практично не контрольоване. Трапляються випадки захворювань серед дрібних домашніх тварин. Прикро, що люди не розуміють загрози небезпечної хвороби, іноді не погоджуються зробити щеплення котику чи собачці. А бродячі чотирилапі Бровки та Мурчики - неабияка загроза для домашніх тварин і самих людей.
- Бичок народився, - радісно повідомив із порога Богдан. - Усе гаразд.

І сільрада підтримала

На запитання, яке враження від Халявина, молоді люди відгукнулися позитивно, мовляв, усе необхідне для життя й відпочинку тут є, тільки відпочивати ніколи - за роботою, за ремонтами на дільниці і вдома. Невдовзі, як приступили до роботи, сільська рада виділила службове помешкання. Для громади ж працюватимуть. Кілька років до їхнього заселення пустував двір, отже, треба докласти рук, щоб упорядкувати. А місце гарне. В центрі.
- Добре, що є дах над головою, а порядок поступово наведемо, - кажуть Дорошки.
Під вікнами ще квітнуть хризантеми, у просторому дворі ознаки ремонту, перед входом вірно несе службу симпатичний пес Бот. Відчувши хазяїв, почали сходитися до порога кицьки - найстарша чорнявка Багіра, вона сама прийшла на подвір'я, щойно заселилися молоді господарі, красеня Кузьму подарували на роботі, а найменшу Євочку знайшли на дорозі. Буває, хтось когось ревнує, але господарі всіх трьох люблять. А ще є в них морські свинки - від подарованої розвелося потомство.
- Оце поки що і все наше господарство, немає часу на більше, - кажуть співрозмовники, - маємо й город, усе вирощуємо.

Ветеринарні історії з Мальвою і Ясочкою

- Спершу на молодих ветеринарів здебільшого дивилися наші люди мовби з недовірою, - розповідає пенсіонерка Галина Барбаш. - Такі молоді, а тут з худобою треба вправлятися. Але мене доля швидко з ними звела. Пошкодила моя Мальва рога, бачу - кровоточить і хитається, а сама нічого не вдію, звернулася до ветлікарів. Швидко прийшли, мене із сараю спровадили, а самі щось там чаклували з корівкою. Виявляється, пошкодженого рога спиляли, забинтували і все. Що ж, догралася, хай однорогою буде. Через день приходив Богдан Олександрович перев'язку робити, доки не загоїлося. А через деякий час після розтелу, бачу, заслабла моя корівка. Знову до ветлікарів. Узяли кров на аналіз і виявили бабезіоз, хворобу, яку переносять кліщі. Прописали лікування, і Мальва видужала. Підросла й теличка від неї Ясочка. Та, видно, переїло теля ще й води напилося, ото його й здуло. Що б я сама зробила? Знову Богдан Олександрович і Олена Валеріївна прийшли на допомогу. Спасибі, виходили Ясочку. Добросовісні й відповідальні фахівці.
Галина Михайлівна ще наголосила, що молоді спеціалісти високоосвічені, в роботі використовують передові технології. Якщо зазвичай на аналіз кров у корів брали з вени, то вони швидко й вправно беруть із хвоста - і тварина спокійна, й господар не докладає зусиль, щоб її утримати.
Багаж знань і небайдужість до проблем сільського тваринництва, вміння знаходити переконливі аргументи й спілкуватися з людьми допомогли Дорошкам подолати людську недовіру, бо кваліфіковано допомагають усій живності. А самі не зупинилися на дипломах бакалаврів. Кажуть, їхній випуск потрапив у такий період, що університет далі проводив набір тільки на магістрів. Вступили. Працюють і навчаються.

Ніна Петровська, газета «Наш край» №91-92 (9231-9232) 16 листопада 2013 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.