Інспектор, бібліотекар ще й пасічник
60 років пропрацював Микола Биковець в одному господарстві

- Це людина відповідальна, - охарактеризувала його голова райкому профспілки працівників агропромислового комплексу Тамара Пальчук. - Уся документація у нього в порядку, й будь-які перевірки йому не страшні.
З місцевим господарством пов'язав Микола Биковець усю свою трудову діяльність. Після сьомого класу прийшов у колгосп «16-річчя Жовтня» кур'єром - було це 12 травня 1953 року. А невдовзі призначили завідувати колгоспною бібліотекою - і така була!
- Подарували нам книги шефи з Чернігова, колектив мехколони, - розповідає Микола Михайлович. - Ще й колгосп купував книжки, у фонді було майже півтисячі. З газетами та журналами все вміщалося в 15 шаф. Тоді для нашої бібліотеки багато газет передплачували (одержували як місцеві, так і союзні - «Известия», «Правду») й журнали «Дніпро», «Мир», «Україна», «Перець», «Крокодил» та інші. Колгосп був заможний, тричі мільйонер, до дев'яти тисяч голів ВРХ тримали. Люди працювали, але й до бібліотеки часто заходили. Звичайно, за багато років частину книжок списали, але попри всі господарські пертурбації бібліотека частково збереглася донині, -у голосі колишнього бібліотекаря звучить повага до друкованого слова.
Микола Биковець за направленням колгоспу здобув спеціальну освіту в бухгалтерській школі, рік попрацював рахівником, а з 1984-го - інспектор із кадрової роботи.
- Заразу нашому сільгосппідприємстві працює 75 людей, - зазначає Микола Биковець. - Приходять в основному молоді. Навчаються на трактористів за кошти Держбюджету пастухи Олександр Винник, Михайло Найда та Станіслав Третяк, а проїзд їм оплачує підприємство.
Знає інспектор усі виробничі кадри - хто передпенсійного віку чи на заслуженому відпочинку, хто ще трудиться. Називає передовиків, ветеранів виробництва, зокрема, водія Володимира Радченка, тракториста Григорія Терещука, тваринницю Марію Геращенко, доярку Тетяну Хіміч.
- Наш кадровик - людина добра, - каже керівник сільгосппідприємства Олексій Климчук. - Нікого ніколи не образив. Сам у людей багато навчився, бо зростав напівсиротою (батько на фронті загинув), і з іншими прагне поділитися знаннями, досвідом. По собі знаю, бо не раз вів розмову з Миколою Михайловичем, прислухався до його пасічницьких порад.
Бджоли - окрема тема для Миколи Михайловича, ніби співзвучна симфонія їхньої присутності в його житті.
- Так сталося, що рано в дитинстві я переніс тяжку хворобу, яка призвела до інвалідності, - повідав співрозмовник. - Я це усвідомлював, старався в навчанні, та найбільше хотілося чогось навчитися, щоб бути потрібним людям. Зі школи мерщій біг до сусіда - діда Корнія. Він із Фінської війни прийшов без ноги, важко йому було, однак пасіку тримав, і я йому допомагав. Він мені навіть вулика зробив. Отоді я зрозумів, яка це клопітна справа, адже все літо треба бджілок доглядати. Потім моїм наставником був колгоспний пасічник Тихон Ілліч - від нього я почерпнув професійні ази бджільництва, навчився мед качати. Я сам зробив два вулики, а Тихон Ілліч подарував мені два рої. Отоді й розпочалося моє справжнє пасічництво. Вважаю, крилаті трудівниці додають мені здоров'я. Оце й моя бадьорість: нанюхався медового аромату пасіки, побув у просторі невідчутних вібрацій бджолиних крилець і, слава Богу, бігаю.
Дійсно, Микола Михайлович, незважаючи на вік, жвава, оптимістична, цікава людина, а в часи Союзу багато подорожував, побував у Болгарії, Чехії, Югославії, Австрії, в Середній Азії, пригадує незабутній круїз по Волзі. Здавалося б, пасічник із таким стажем знає все про бджіл, багатьох навчив цій справі, у тому числі й свого друга, Геннадія Томилка, який не просто освоїв пасічництво, а навіть лежак зробив для оздоровлення. Микола Михайлович читає багато спеціальної літератури, передплачує журнали «Пасіка», «Хазяїн» тощо, бо з'являються нові препарати для захисту бджолиних сімей від хвороб та шкідників, друкуються цікаві поради й розповіді інших пасічників.
Ніна Петровська, газета «Наш край» №91-92 (9231-9232) 16 листопада 2013 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.




