
Такі слова у своєму дитячому оповіданні написала 14-річна Маша Кмита із села Вербині Ріпкинського району. За 14 років дівчинці довелося пережити немало: тато абсолютно глухий, мама чує зовсім трошки. Маша у 2013 році поборола рак правої легені.

Після того, як її скоротили із посади бухгалтера Олешнянської сільської ради, Надія Авраменко вирішила... балотуватися на посаду сільського голови. Бо без роботи не прогодуєш трьох дітей. Почалося все у червні 1997 року.

Народний майстер України, різьбяр по дереву Анатолій Семенцов із Сосниці у свої 65 виглядає років на 15 молодше. Він на власному досвіді довів: якщо все життя займатися улюбленою справою, то навіть у сумному пенсійному віці можна бути енергійним та натхненним і відчувати себе юнаком.

О Татьяне Колесник из Забеловщины Борзнянского района мне рассказала секретарь Борзнянского городского совета Оксана Тутик: «Вот о ком действительно стоит написать! В 18 лет она взяла под опеку пятеро своих братьев и сестер. Выучила их.

Живет 36-летний щорсовец Александр Руснак несмотря на все жизненные трудности, этот скромный мужчина старается не падать духом и даже иногда улыбается. А жизнь действительно била его не раз. Наверное, все началось, когда в далеком 93-м умерла мать.

Нежинец Анатолий Сидоренко не представляет своей жизни без неба. Он не летчик, его работа никак не связана с небом. Просто однажды детская мечта стала реальностью. Как-то в 2006 году Анатолий в Интернете совсем случайно остановился на сайте о парапланеризме.

В одному з класів Шишківської дев’ятирічки, що у Корюківському районі, парти в три ряди. У кожному ряду сидить окремий клас. Крайній біля дверей займають найстарші — четвертокласники 10-річні Станіслав Ніколаєнко та Єлизавета Борисенко.

Існує забобон, що коли біля хати посадити ялинку, вона «виживе» чоловіка. А якщо це дерево ще й виросте вище даху, то господар і сам помре, і забере з собою на той світ усіх інших чоловіків родини. Не оминути біди, коли ялин посаджено парне число, до того ж - в один ряд.

На долю Ірини Миколаївни випали і босоноге дитинство, і голодна юність. Згадувати про ті роки бабуся спокійно не може: сльози рясно зрошують її помережане літами, але таке миле обличчя. – Я оце як розповідаю про колективізацію

Родня Виктора живет в Бахмаче, а Зоины сестры - в Чернигове, недалеко от их дома. Также рядом поселились семьи их взрослых дочек. Это очень удобно, когда хочется собраться вместе на посиделки или договориться о выезде на природу.