Віктор Пилипенко - «напівзалізна людина»

Мова не про «Робокопа», «Тер-мінатора» чи уродженця Залізних островів з серіалу «Ігри престолів». Йдеться про 55-річного Віктора Пилипенка. У буденному житті він водить «КамАЗ» «Чернігівводоканалу». А цього року Віктор виграв відкритий чемпіонат України з триатлону.


Віктор Пилипенко розповів «Чернігівщині», що воно таке - «напівзалізна людина», як у 55 долати десятки км та ще й перемагати. Слово - Віктору.

Триатлон

Історія триатлону розпочалася в Америці у 1978 році, коли спортсмени різних видів вирішили з’ясувати, хто сильніший: плавці, бігуни чи велосипедисти. Для цього організували змагання, яке включало усі три види, а саме заплив на 3,8 км, 180 км на велосипеді та марафон, тобто 42 км і 195 м бігом. Триатлон з такими дистанціями назвали «Залізна людина» (англ. ironman).

«Напівзалізна Людина» (англ. Half-ironman) - це половина дистанцій Ironman. Тобто 1,9 км плавання, 90 км велосипедом та 21 км бігу. В Україні проводиться тільки одне таке змагання: «Слов’янська Хвиля» у Переяслав-Хмельницькому, що вже 7 років поспіль є Відкритим чемпіонатом України.

Цього року не приїхали багато росіян, виступи яких зазвичай дуже сильні. У моїй віковій групі, 55-60 років, було всього два учасника: я і професор з Москви. Стартують усі разом, а у підсумку визначається переможець у кожній віковій групі. У своїй був кращим я - майже годину виграв у суперника. Загальний час у мене - 6 годин 42 хвилини та 4 секунди.

Звісно, якщо б були всі сильніші, я б не був першим, бо у кожному виді у мене середні результати. Проплив за 48:18 хвилин, проїхав 90 км за 3 години і 19 хвилин 25 секунд, а пробіг за 2 години 34:21.

Цього року я також взяв участь у Кубку України з триатлону-спринту в Білій Церкві. Це значно коротші дистанції: плавання 750 м, велогонка 20 км, біг 5 км. У своїй віковій категорії я посів друге місце.

Однодумці

Про існування такого роду змагань я дізнався, коли у мене з’явився Інтер-нет. Це було три роки тому. Тоді я ще не був готовий, а непідготовленому там нема чого робити. До того ж ніхто з Чернігова не брав участі в такому і жодної інформації не було. Та я вирішив онука привчити до спорту, став брати його на стадіон. А там познайомився з однодумцями та вступив у легкоатлетичний клуб «Атлант».

Володю Веремійченко (чернігівський марафонець, 56 років. - Авт.) я знав давно, але у клубі ми ближче зійшлися, вдвох планували поїздки на змагання. Майже на всі забіги ми їздимо разом. Можливо, якби не він, ніхто б з нас і на закордонні змагання не поїхав, а так удвох все ж таки.

Біг

27 років я прослужив в армії, з яких 21-у селищі Гончарівське. Також служив в Угорщині та Чернігові. Перебував на різних посадах, а закінчував службу старшим техніком військового складу у званні старшого прапорщика.

У Гончарівському ідеальні умови для бігу - ліс, поле. У будь-яку погоду я бігав лише в шортах. На сміх оточуючих я не зважав. Але це зачіпало мою родину, яким реакція знайомих спокою не давала. Якось ранком я збираюся на пробіжку, а донька стала перед дверима і каже: «Тату, не пущу!».

Після звільнення з армії бігати було ніколи, бо працював на хлібокомбінаті й ночами возив хліб. Відновив тренування, коли став працювати у «Чернігівводоканалі»: графік роботи дозволив.

Біг - найкорисніше для людини. Під час бігу людина постійно бореться з гравітацією, а це природний стан організму для очищення на клітинному рівні. Чому у людини довгі ноги? Тому що багато ходила й бігала. Біг для людини - це природний стан і щодня пробігати по 10 км тільки на користь. Альтернативи для того, щоб бути здоровим, не існує.

Плавання

Зараз мені 55 років, а плавати я навчився у 52, коли зацікавився триатлоном. Маю на увазі, що почав відпрацьовувати техніку, а сяк-так пересуватися у воді міг і раніше. Без належної підготовки і техніки, якщо й пропливеш дистанцію, то витратиш всі сили і крутити педалі, а потім бігти не зможеш.

Взимку ходжу у басейн, навесні плаваю Стрижнем та Десною в гідрокостюмі. Щодо велогонок, то беру участь у всіх наших місцевих змаганнях. Під час підготовки до триатлону їздив до Ріпок і назад. Це 70 км.

Марафон

Два рази на рік, зазвичай навесні та восени, бігаю марафон. У Києві вже п’ять років поспіль відбувається. марафон. У чотирьох з них, окрім першого, і я змагався. Також брав участь у Кубку України, що відбувається у Білій Церкві.

Та в Україні марафонські Змагання не дуже популярні. А за кордоном -справа інша. Марафони я пробіг у Варшаві, Кракові та двічі у Польщі.

Там у кожному місті різні правила і різні стартові внески. У Кракові, наприклад, кожен учасник мав сплатити 150 злотих. Ми приїхали, заплатили, але оскільки у нас були запрошення, які нам надіслали після реєстрації на сайті змагань, нам гроші повернули.

Минулої осені бігали у Варшаві, де учасників було близько 14 тисяч. Там вже по дистанції немає таких півкілометрових розривів, яку Києві при 150 учасниках. Марафонська дистанція проходила через усе місто: вздовж усієї дороги стояли люди та підтримували усіх без винятку учасників.

Мій товариш Володимир Веремійченко, з яким ми завжди їздимо по марафонах, був здивований, коли поляки кричали йому «Володимир, давай!». «Звідки вони знають, як мене звуть?», - дивувався, допоки не згадав, що разом з номером на майці кожного учасника прикріплене і його ім’я.

Підготовка

Як пробігти марафон? Спочатку психологічно підготуватися. У марафоні є таке поняття, як «стіна», коли під часу руху дистанцією ніби стіна постає перед людиною - вона не може далі пересуватися: ноги-руки не піднімаються, дихати нема чим і купа думок, що слід пожаліти себе. Тільки міцна сила волі дозволяє переступити цю стіну. Якщо перший раз людина зійшла з дистанції, то більше марафони вона бігати не буде, бо в неї назавжди залишиться жах стіни, страждань тощо.

Звісно, потрібно готуватися і фізично, а за деякий час до старту зробити прикидку - пробігти кілометрів 35. Якщо зможеш, то подолаєш і марафон, бо у разі появи «стіни» кілометрі на 35-му, решту пішки дійдеш - психологічно себе змусиш не зійти з дистанції. Якщо побіг марафон без підготовки і «стіна» встане кілометрах на 25, то людина психологічно не змусить себе ще 17 км пройти. Одного разу я зійшов з дистанції через травму: за два тижні після марафону в Кракові біг марафон у Києві.

Чому я вирішив бігати марафон? Мабуть, мав підсвідоме прагнення до здорового способу життя.

Харчування

Зараз харчуванню я приділяю менше уваги, а раніше, десь після 33 років, я був вегетаріанцем і майже десяток років не їв ані м’яса, ні риби, ні яєць тощо. Тепер теж намагаюся дотримуватися вегетаріанського харчування, але не так суворо, як раніше. Якщо дружина чогось смачного наготує, то не відмовлюся і від м’яса. Проте харчуюсь всього раз на день, ввечері. А впродовж дня можу хіба що фруктів якихось з’їсти.

Вегетаріанська дієта дуже оздоровлює людський організм. Щоб людина була здоровою, їй необхідно бути вегетаріанцем та якомога більше пересуватися. Звідки тоді сили на спорт? А які тварини у нас найсиль-ніші? Ті, що їдять траву. Коні, наприклад. Якщо взяти біологічний паспорт людини, то вся її будова не м’ясоїдна, а плодоїдна. Довжина шлунково-киш-кового тракту коня у 12 разів більша за довжину його тіла, у м’ясоїдів - у 4 рази, а у людини - у 8 разів. Тобто середній показник між травоїдними та м’ясоїдними.

Якщо людина буде харчуватися виключно листям, то не зможе жити, І якщо одним м’ясом - також. Раніше кара така була: годували людину тільки м’ясом і вона тижні за три помирала. Завдяки тому, що людина їсть не тільки м’ясо, але й грубоволокнисту їжу, яка проштовхує все по кишечнику, вона не вмирає. Всі хвороби у людини через те, що вона неправильно харчується.

Алкоголь

Якщо випив спиртного, то вилітаєш мінімум на 3-4 дні, бо тренуватися не можеш. Спокуси навколо: знайомі та колектив готові випити чи не щодня. Намагаюся відмовлятися, але важко. Інколи випиваю: на чийсь день народження чи якесь свято треба ж товаришами «посидіти». Як на душу піде: іноді чарку, іноді більше.

Коли ж готувався до триатлону - рік зовсім не вживав. Сказав хлопцям, що тренуюсь і не вживаю, а тому ніхто й не пропонував.

Сенс і раціональність

Сама по собі людина лінива. Багато хто запитує мене, навіть родина: навіщо це мені? Над собою познущатися: жага постійної боротьби з самим собою. Комбінація плавання, велосипеду та бігу - це радість для м’язів. Навантаження напевне стільки ендорфіну видають у мозок, що, незважаючи на важкість, згадується тільки найкраще: хочеться займатися і займатися.

У мене є велика пасіка, город, робота. Як я ще знаходжу час на тренування? Якби не спорт, я б взагалі нічого не встигав. Спорт вчить раціонально використовувати час та цінувати кожну хвилину.

Віктор Пилипенко, "Чернігівщина" № 37(489) від 11 вересня 2014 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: