
«Мабуть, це була доля», — бо як ще можна пояснити, що все складалося як по нотах — від нашого знайомства до одруження, — каже Ксенія Соколовська з Корюківки про їхню з чоловіком love story. — Ніби хтось спеціально для нас із Костею підтасовував події, створював обставини, влаштовував збіги, щоб звести нас. Від цього просто голова йшла обертом.

Родина Стародуб мешкає в Чернігові все життя. Навіть після повномасштабного вторгнення вони не покинули рідне місто. У перші дні війни батько родини, Микола, одразу ж записався до лав територіальної оборони, а мати, Оксана, залишившись з дітьми, допомагала військовим.

Віктор Влахно народився 9 вересня 1976 року в с. Лебединці Срібнянського району Чернігівської області. Після закінчення школи у Савинцях продовжив навчання у Харківському ПТУ №І5, де й здобув спеціальність електромеханіка. Певний час працював охоронцем у ТОВ «Секюрайті». 23 листопада 2022-го був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив

Галина Петраускене: - Я з Більмачівки, там і живу. А працюю у Рожнівському старостаті на посаді директора Будинку культури уже три роки. Моя донька Катя - завідувачка сільського клубу в Більмачівці. Оскільки ми працюємо в одній сфері, то, вважаю, що маємо плідні результати нашої спільної роботи. Власне, у нас одна команда. А ще до серця, що ми з донькою

- Пані Олено, відколи ви очолюєте старостинський округ? - Із 1 лютого 2021 року. Скоро чотири роки виповниться. Із них більша частина припадає на по- вномасштабне вторгнення. До цього я працювала вчителькою майже 30 років, викладала історію і географію.

«Інтер’єрна лавка» – загальновідомий й улюблений магазин городнянців і гостей міста. Попри всі негаразди воєнного часу, попри економічні кризи й зменшення купівельної спроможності людей, магазин працює. І якщо раніше власники закладу Людмила й Олександр Кайдала аналізували економічну ситуацію, намагаючись оцінити ситуацію, то після

Пані Людмила Ткаченко з села Виблі Куликівської громади на війні втратила двох синів, двох неймовірно світлих, добрих і яскравих красенів – Андрія та Богдана Ткаченків. Молоді, навіть юні, вони були справжніми патріотами країни, яку захищали до останнього подиху. Матір же після їхньої загибелі почала ще з більшою силою допомагати військовим всім, чим лишень

Люди мого покоління вийшли з СРСР. Ми завжди мріяли жити у незалежній, демократичній країні, «без залізної завіси», подорожувати Європою, відчувати себе вільними і щасливими...Так і сталося. Не хочеться згадувати про «мінуси», з якими ми зіткнулися в дитинстві і юності, але ж є речі в тому нашому давньому і не

Марія Коваленко народилася у маленькому селі Сутоки, де звичайне життя продовжується поруч із хвилями минулого. Вона була середульшою серед п’яти дітей у сім’ї. До школи, як і всі місцеві діти, бігала в Мощенку, що за три кілометра від Суток. Туди ж до церкви весною 2013 року Марійка пішла з старшою сестрою Настею, яка вже зустрічалася з Сашком – хлопцем з Гасичівки

У Дідівцях на Прилучинні досі живуть 30 академічних та спортивних коней Дергачівської дитячо-юнацької кінно-спортивної школи на базі Харківського державного біотехнологічного університету, яких у травні евакуювали сюди після посилення обстрілів Харківщини. За цей час місцеві мешканці вже звикли до такого сусідства — хтось допомагає працівникам школи та