
Не пройшло й сотні років, як світ побачив перший комп’ютер, а разом із ним з’явилися і спеціалісти, без яких сьогодні важко уявити наше життя. Програмісти, системні адміністратори, тестувальники програмного забезпечення, ті, хто обслуговує, ремонтую, настроює роботу ґаджетів сьогодні - найпоширеніші професії в світі, адже завдяки їм наші розумні електронні

Максим сам з багатодітної родини. Мав ще п’ятьох братів і сестру. 15 років тому не стало батька. Мама Ірина Станіславівна залишилась сама. Згорьована жінка, яка від гострого душевного болю через втрату сина лише зрідка підкидає кілька слів у розмову, яка крає її серце, тулить до себе крихітних онучок. Зараз більше часу вона проводить в Аліни з дівчатками,

Вісім весен тому для Тетяни Науменко з Холмів Корюківського району 8 Березня - було святом. Із квітами, усмішками і вітаннями від її найрідніших у світі чоловіків. Тоді вона була щасливою. Усе склалося: виростили з Геннадієм єдиного сина, діждалися його з армії. У 2012-му відгуляли весілля.

Ірина Шевченко - корінна жителька Заїзду. Народилась у цьому селі і вчилась у школі, де зараз викладає. Першою її вчителькою була Анастасія Дмитрівна Пиріг. «Вона вже у роках була, але залишалась ніжною, доброю, могла знайти підхід до кожного учня, - згадує. - А ще я на все життя запам’ятала, який гарний у неї був костюм. Саме завдяки їй я й вирішила

Навіть якщо не споглядати на фото, помилитись неможливо, бо таких пані у Сосниці не так й багато, а то і зовсім нема, особливо нині, коли у тренді комфорт і домінує спортивний стиль. 85-річна Світлана Степанівна Волощук (у дівоцтві Сердюк) особливого значення надавала красі зовнішній. Зі студентських років і до виходу на пенсію вона носила взуття на підборах, а

Фотограф зупиняє мить, яка вже не повториться. Стане спогадом. Кожна світлина має настрій, зміст, естетику. Адже митець вкладає у своє творіння талант та душу. Ічнянка Вікторія Семенець показує гармонію оточуючого світу крізь призму свого художнього бачення, втіливши її у світлинах.

Як часто ми повторюємо, що наші Герої не вмирають. А насправді вони вмирають, хоч так само хочуть жити як і інші. Вмирають, бо інакше не можуть. Війна - це хрест Героїв, який вони несуть до останнього. Олександр Тарасенко народився і виріс у Южному. Закінчив місцеву школу, вступив до Чернігівського державного

Близько сорока років пише вірші ічнянець Станіслав Коваленко - творить за покликом душі. Жахливі події сьогодення підштовхнули земляка до створення поезій про війну. Станіслав Миколайович пише вірші відтоді, як ще працював у райвідділі міліції. Його перша і поки що єдина збірка «Дзвін пам’яті» вийшла років десять тому. З нею, до речі, можна ознайомитися у

15 жовтня під Первомайськом на Донеччині загинув захисник з Нехаївки Анатолій Миколайович Кравченко з позивним «Батько» і повернувся додому «на щиті» Героєм. Власними життями платять українські воїни за наше право жити у вільній Україні. Боляче втрачати, проводжати, хоронити. І тій клятій війні ні кінця ні краю.

«Заходь, дєточка! - відкриває двері жителька Замістя Неоніла Андріївна Амосова. - Я тобі на цілу сторінку «Прилучаночки» про своє життя розповім. Газету вашу люблю. У мене підшивки лежать - і «Прилучаночка», і «Бабушка», і «Нострадамус». Зараз поки передплатити не можу, бо збираю на ремонт дверей. Вони у мене випадають. Але, коли зможу, обов'язково випишу».