Новини

Людям про людей 

  • Не пройшло й сотні років, як світ побачив перший комп’ютер, а разом із ним з’явилися і спеціалісти, без яких сьогодні важко уявити наше життя. Програмісти, системні адміністратори, тестувальники програмного забез­печення, ті, хто обслуговує, ремонтую, настроює роботу ґаджетів сьогодні - найпоширеніші професії в світі, адже завдяки їм наші розумні електронні
  • Максим сам з багатодітної родини. Мав ще п’ятьох братів і сестру. 15 років тому не стало батька. Мама Ірина Станіславівна залишилась сама. Згорьована жінка, яка від гострого душевного болю через втрату сина лише зрідка підкидає кілька слів у розмову, яка крає її серце, тулить до себе крихітних онучок. Зараз більше часу вона проводить в Аліни з дівчатками,
  • Вісім весен тому для Тетя­ни Науменко з Холмів Корюківського району 8 Березня - було святом. Із квітами, усмішками і ві­таннями від її найрідніших у сві­ті чоловіків. Тоді вона була щас­ливою. Усе склалося: виростили з Геннадієм єдиного сина, діждали­ся його з армії. У 2012-му відгуляли весілля.
  • Ірина Шевченко - корінна жителька Заїзду. Народилась у цьому селі і вчилась у школі, де зараз викладає. Першою її вчителькою була Анастасія Дмитрівна Пиріг. «Вона вже у роках була, але залишалась ніжною, доброю, могла знайти підхід до кожного учня, - згадує. - А ще я на все життя запам’ятала, який гарний у неї був костюм. Саме завдяки їй я й вирішила
  • Навіть якщо не споглядати на фото, помилитись неможливо, бо та­ких пані у Сосниці не так й багато, а то і зовсім нема, осо­бливо нині, коли у тренді комфорт і домінує спортив­ний стиль. 85-річна Світлана Степанівна Волощук (у дівоц­тві Сердюк) осо­бливого значення надавала красі зов­нішній. Зі студент­ських років і до виходу на пенсію вона носила взуття на підборах, а
  • Фотограф зупиняє мить, яка вже не по­вториться. Стане спога­дом. Кожна світлина має настрій, зміст, естетику. Адже митець вкладає у своє творіння талант та душу. Ічнянка Вікторія Семе­нець показує гармонію оточуючого світу крізь призму свого художньо­го бачення, втіливши її у світлинах.
  • Як часто ми повторюємо, що наші Герої не вмира­ють. А насправді вони вми­рають, хоч так само хочуть жити як і інші. Вмирають, бо інакше не можуть. Війна - це хрест Героїв, який вони не­суть до останнього. Олександр Тарасенко наро­дився і виріс у Южному. За­кінчив місцеву школу, вступив до Чернігівського державного
  • Близько сорока років пише вірші ічнянець Станіслав Коваленко - творить за покликом душі. Жахливі події сьогодення підштовхнули зем­ляка до створення поезій про війну. Станіслав Миколайович пише вірші відтоді, як ще працював у райвідділі міліції. Його перша і поки що єдина збірка «Дзвін пам’яті» вийшла років де­сять тому. З нею, до речі, можна ознайомитися у
  • 15 жовтня під Первомайськом на Донеччині загинув захисник з Нехаївки Анатолій Миколайович Кравченко з позивним «Батько» і повернувся додому «на щиті» Героєм. Власними життями платять українські воїни за наше право жити у вільній Україні. Боляче втрачати, проводжати, хоронити. І тій клятій війні ні кінця ні краю.
  • «Заходь, дєточка! - відкриває двері жителька Замістя Неоніла Андріївна Амосова. - Я тобі на цілу сторінку «Прилучаночки» про своє життя розповім. Газету вашу люблю. У мене підшивки лежать - і «Прилучаночка», і «Бабушка», і «Нострадамус». Зараз поки передплатити не можу, бо збираю на ремонт дверей. Вони у мене випадають. Але, коли зможу, обов'язково випишу».
Сторінка: 1  ...  51 52 53 54 55  ...  885     попередня | наступна