
У прикордонній Авдіївці, як і у всій країні, сьогодні немає спокою, але є велика сила — людська єдність. І хоча йдеться не про ту Авдіївку, де гримлять вибухи, а про село в Понорницькій громаді, тут теж точиться своя щоденна боротьба — волонтерська. Жінки цього села стали справжніми ластівками перемоги — несуть тепло, підтримку й турботу нашим захисникам.

Не дивуйтесь. Ганна Мироненко проживає одна і коли їй «запахнуть» пироги – приступає до роботи: вчиняє тісто і цілий день вовтузиться, ставлячи по черзі пироги у духовку. А потім пригощає сусідку і всіх, хто до неї приходить на лавочку. І паску вона пече щороку.

Микола Матвієнко завідує фермою у Смичині вже років 20. До того працював у СТОВ «Добробут» трактористом з самого молоду – відтоді, як з армії повернувся. Зараз під його керівництвом працює 13 робітників – доярки, фуражири, пастухи. Доярок, каже, нині тільки троє, тому навантаження на них лягає велике, доводиться працювати фактично без вихідних.

Любити все живе означає не лише любуватися ним. Вчасна підмога й піклування про братів наших менших, на жаль, притаманні не кожному з нас. І все ж є приклади неймовірної турботи про птахів і тварин. Ось така дивовижна історія трапилася і в Корюківці. Її розповіла Алла Хоменко.

Якось випускник Сухополов’янської школи при вступі до Чернігівського університету розповів, що його вчителька англійської мови стажувалась у Сполучених Штатах Америки. На що йому відповіли, що то не може бути правдою. Мовляв, вчителі з села до Америки не їздять. Помилились тоді у вузі, ще й як помилились!

Для Чернігівщини це ім'я залишається не таким вже і поширеним. Ні, звичайно, у нас сьогодні є вже багато Назарів, Остапів, Макарів, Платонів, якими батьки називають так своїх новонароджених синів, але ім'я Тарас ще й досі все-одно є незвичним для нашої місцевості, а 40-50 років тому — і поготів.

Ольгу Жгир із Талалаївки, де вона народилася, зростала і живе, багато хто знає як модельєра сучасного жіночого та дитячого одягу. Свої вироби Ольга рекламує через популярні додатки в Інтернеті. У неї дівчата замовляли вишукані сукні на випускні, мами — сценічні костюми для діток, теплі флісові — для дорослих. Та за спеціальністю молода жінка ні модельєр одягу, ні просто швея.

Її життя — мов домоткане полотно, довге і прикрашене різнобарвною вишивкою. Тетяна Андріївна Баєвська з села Удайці — довгожителька, цьогоріч відзначила ювілейний 90-й день народження.
Все життя на ногах, завжди зайнята справами господарства.

71-річний Михайло Астапенко виріс і живе на Ріпкинщині — у лісовому краю. Обожнює природу і намагається її облагородити принаймні у своєму дворі й довкола нього. Його дерев'яні фігури дають привід усміхнутися, особливо зараз, коли самому майстрові дуже болить.

В Катерининській церкві попрощалися з 23-річним Іваном Куковицьким зі Старого Білоуса під Черніговом. Воїном 25-ї бригади Національної гвардії імені князя Аскольда. Чоловік загинув 31 жовтня 2024 року неподалік міста Селидове Донецької області.