Новини

Людям про людей 

• 
  (29 листопада 2024 15:09) Сергій Ященко загинув, підірвавшись на міні на Курщині

  Сергій Ященко з Радичева дивом вижив у зоні АТО, коли у свої двадцять два роки добровільно пішов воювати. У квітні цього року земляк знову добровільно став на захист України, та, на жаль, в історію війни він увійшов як Герой, якому навіки - тридцять один. Загинув Сергій на Курщині, підірвавшись на міні

  Коментарів: 1
• 
  (29 листопада 2024 14:39) Олександра Акименка майже рік вважали безві­сти зниклим, допоки тіло не опізнали по ДНК

  У 32-річного Олександра Акименка в Карильському (на Коропщині) не було жод­ного кровного родича. Він тут не народився і не жив, навіть не був зареєстрова­ний. А поховали його саме в цьому селі. І проводжати Са­шу в останню путь прийшло дуже багато людей. Хтось устиг познайомитися і за­приятелювати з ним, хтось просто чув про його історію, та більшість

  Коментарів: 1
• 
  (29 листопада 2024 13:11) 97-річний Михайло Воротинський: «Закинув би ціпок і пішов воювати»

  Ненависть до ворогів у Михай­ла Павловича давня, ще армійська. Служити випало зразу після Другої світової. — Перемога — кінець війні. Та не смертям. Коли ми були на роз­мінуванні — на ленінградському напрямку — хлопці гинули десятка­ми. Кожен з них, як і я, ріс у війну. Набідувалися. Тільки б жити. А во­ни помирали. Щодня, — зітхає.

  Коментарів: 0
• 
  (28 листопада 2024 16:37) Мріють повернутися додому: як війна увірвалась у життя багатодітної родини

  Світлана Шаропата удостоїлась звання Мати-героїня ще до повномасштабного вторгнення. Сенсом свого життя жінка обрала дітей, яких виховувала у тоді ще спокійній і затишній Мощенці. Гармонійне життя родини Шаропатих перервало повномасштабне вторгнення, й вже другий рік сім’я живе на дві садиби – у Городні і Мощенці. Попри всі негаразди, вони

  Коментарів: 0
• 
  (27 листопада 2024 16:28) 23-річний Микола Михайленко з Варви, який грає за «Динамо» розповів, як прийшов у футбол

  З респондентом інтервʼю, яке після вик­ладу короткої перед­історії подаю в цій же публікації, уродженцем нашого селища, нині відомим українським фут­болістом, моїм дав­нім знайомим і не тільки, я зустрівся у Варві ще в другій половині червня цього року. Тоді він приїз­див на короткочасні гос­тини до батьків. Ми трохи поговорили про його футбольне зрос­тання

  Коментарів: 0
• 
  (26 листопада 2024 17:33) Валентина Мірошніченко розповіла, як керує старостатом з п’яти сіл

  - Пані Валентино, чи великий у вас старостинський округ?Яка його інфраструктура? - У нашому старостаті п’ять сіл - Іваниця, Зоцівка, Загін, Ковтунівка та Купина. Зареєстровано близько півтори тисячі населен­ня, але наразі проживає 1200. Найбільше село - Іваниця, близько тисячі мешканців.

  Коментарів: 0
• 
  (26 листопада 2024 17:00) Вчитель Тарас Кокоша: «Мені до душі працювати, приносити користь людям, навчати дітей жити й творити»

  Директор Ічнянської гімназії імені Васильченка Людмила Куцовера вважає, що їхньому освітньому за­кладу дуже пощастило з учителем трудового навчання та технологій Тарасом Кокошею: «Тарас Миколайович пра­цює у нас із 1998 року. Має багато відзнак, а цьогоріч він до Дня учителя отримав обласну премію імені Софії Русової. Це дуже творча лю­дина, яка не сидить на місці, а постійно дізнається про нове, застосовує це в роботі. Навіть в умовах дистанцій­ного навчання Тарас Мико­лайович робить творчі уроки, які цікаві для учнів

  Коментарів: 0
• 
  (26 листопада 2024 16:13) Як тримається й чим живе маленьке 100-літнє село Майське на Чернігівщині

  Майське виникло на мапі України 1924 року — так пише вікіпедія. Старожили розповідають, що після Другої світової Майське було майже спустошене: люди, що лишилися, переважно жінки з дітьми й старенькі, жили за селом, у полі, у кількох землянках. І поступово після перемоги над фашистськими загарбниками мешканці поверталися в село, відбудовували свої хати й зводили нові оселі, гуртувалися навколо колгоспу.

  Коментарів: 0
• 
  (26 листопада 2024 15:09) Дмитро Кадиков, який втратив на війні обидві ноги: «Треба завжди налаштовуватися на життя»

  «Треба завжди налаштовуватися на життя. Воно - найголовніше. А ще допомога побратимів та рідних», - говорить Дмитро Кадиков, який втратив на війні обидві ноги. Ми розмовляли з Дмитром, коли він лікувався у Чернігівському госпіталі. Тут щиро й від душі піклуються про наших воїнів.

  Коментарів: 0
• 
  (26 листопада 2024 14:48) Реалії сучасного кожум’яки з Чернігівщини

  Це ремесло не було для борзнянця Геннадія Кобзара якимось династій- ним чи омріяно-обраним. Так склалося життя, що треба було шукати нових шляхів і заробітків, і він взявся ремонтувати взуття. І ось уже більше десяти років нові і постійні клієнти топчуть доріжку до його маленької майстерні.

  Коментарів: 0