
Мала Дівиця - селище порівняно невелике. Принаймні менше, ніж Білопілля довоєнних часів, звідки родині Тетяни Коротун - героям нашої розповіді - довелось виїхати. А ще селище - порівняно тихе. Це знову ж таки, якщо з Білопіллям порівнювати. Бо дрони над селищем таки пролітають. І на початку грудня один з них вибухнув, зачепившись за високий горіх, пошкодивши дахи і вікна восьми будинків...

Ганну Василівну Саченко в Хаєнках не просто поважають. Її люблять і шанують! Бо ця неймовірна жінка є прикладом того, як натхненно треба ставитися до своєї професії, любити рідну землю, надихати людей на творчість, красу і добро. - Я керую нашим Будинком культури віддавна. А працюю тут із 18 жовтня 1976 року. Розпочинала ще в старому Будинку культури. У тій будівлі ми працювали до 2013 року, допоки вона не стала практично аварійною

Життєва історія цієї родини розпочалася в далекому 1969 році. Одружився сільський парубок Леонід на Катерині, жила сім’я в злагоді та любові і, як і всі молоді сім’ї, чекали на лелеку, що проносить найбільше щастя подружжю - дитинку. Але їх лелека був не звичайний, бо приніс молодятам потрійне щастя.

Спробувати власноруч приготувати медово-горіховий десерт її підштовхнула колега Світлана Савченко. Світлана Савченко. Колеги щораз купують у Вікторії мед, кажуть, що кращого ніколи не їли. Сама ж Вікторія давно задивлялась в Інстаграмі на красиво оформлені баночки медово-горіхового десерту. Так, викачавши цього літа свіжий мед, спробувала такий делікатес.

Галина Петруша, голова Парафіївської територіальної громади, отримала на «Українській Премії року» нагороду в номі нації «Волонтерство: за покликом душі». «Номінація лауреатки «Української Премії року» стала для мене справжньою несподіванкою, - говорить голова Парафіївської територіальної громади Галина Петруша. - Адже постійно робиш те, що маєш робити. Що каже тобі твоє

Розказує: копи був підлітком, просто марив мотоциклом «Ява». Наприкінці 90-х років минулого століття цей легендарний байк усе ще залишався мрією сільських хлопців. Більш-менш доступним мотоциклам до потужного чеського красеня, оснащеного системою змішування оливи й автоматичним зчепленням, було як куцому до зайця. Але й ціна на нього була захмарною.

Подружжя Олена Павлівна та Василь Іванович Решетник з Городні на свою втіху мали трьох синів, як у добрій, мудрій казці. Всі вони виросли добрими й порядними людьми, не завдавали батькам зайвих клопотів і були їм надійною підтримкою і опорою – тим більше, коли батьки вже почали відчувати на своєму здоров’ї вантаж років – Олені Павлівни 64 роки, Василю Івановичу – 70.

Цей універсальний матеріал широко використовується в різних сферах — від рукоділля до промисловості. У рідкому вигляді він шкідливий, але майстрів це не зупиняє, бо вироби з нього виходять ну дуже гарними. Ідеться про епоксидну смолу. Поки що в Україні людей, які освоїли це ремесло, не так уже і багато, але в Чернігові такого знайшли

Городня, що на Чернігівщині повниться схвальними відгуками про Леоніда Маклюка й подяками. Знайти його непросто, бо чоловік без діла не гає ані миті. Ось і цього разу знову довелось його відволікати від ретельного порпання у замку підвалу колишньої райради. Саме не було світла, але Леоніда Миколайовича цим було не зупинити – він активно «воював» із замком при світлі ліхтарика.

Майстриня Юлія Сиворакша із Киріївки Сосницької громади на Чернігівщині тривалий час займається плетінням з природних матеріалів. Виплітає миски, сільниці, цукерниці, хлібниці, корзинки, капелюшки, а декілька років тому захопилася створенням Дідухів. Робить їх різними за розміром, а для оформлення використовує злаки, квіти та трави.