
Юлія Миколаївна Матка із Срібного вже 19 років працює фельдшеркою у «Пункті тимчасового базування» (тепер таку назву отримали колишні ФАПи) села Лебединці. Обрала цю професію свідомо й серцем - ще в дитинстві вона «лікувала» своїх ляльок, і вже після школи твердо знала, ким хоче бути.

Доки реформатори медицини переконують, що фельдшер на селі зовсім непотрібний, ці віддані своїй справі люди впевнено роблять свою справу. Бо сільський фельдшер — це не професія, а покликання. Якщо медичний працівник середньої ланки у відділеннях лікарень різного типу працює згідно із графіком і виконує завдання лікарів, то фельдшер у селі ніколи не має ні

Валентину Сергіївну Кобзисту, сімейного лікаря Талалаївського КНП ЦПМСД, чи, просто кажучи, «первинки» у нашій громаді знає багато хто з дорослих та і малих пацієнтів. Адже саме до своїх сімейних лікарів ми звертаємося першочергово, коли якісь недуги тривожать наше здоров'я. Вони діагностують (за можливості умов), лікують, а за необхідності направляють нас до вузькопрофільних спеціалістів. Вони

Родина Іванченків - це справжня медична династія, де кожен присвятив своє життя найвідповідальнішій справі - лікуванню людей. Відразу після закінчення медичних інститутів Валентина Андріївна та Олександр Миколайович приїхали до Ічні й усе своє життя присвятили розбудові ічнянської медицини. Тут народилася і виросла їхня донька Олена, яка теж обрала шлях

Тут панує гармонія. І в назві, і в усьому іншому. У стайні чернігівського кінноспортивного клубу «Гармонія» уживаються коні, коти, собаки, віслюк — усі під опікою людей. Порушує цю гармонію лише війна... На вході до стайні нас дружелюбно зустрічає великий пес, зразу ж починає лащитися. — Це — Амур, не бійтеся, він дуже добрий, тому й бігає вільно. Решта собак (їх у нас п’ятеро) — у вольєрах. Деякі з них

Із 2023 року в Україні День медичного працівника відзначається вже не в третю неділю червня, а в ріалу дату — 27 липня. Для родини Шинкаренків із Карпилівки на Козелеччині це професійно-сімейне свято, адже в ній і батьки, й діти працюють у медицині, ба більше: син і дочка — на керівних посадах у Деснянській і Козелецькій громадах.

У Євгенії та Миколи Мусієнків Тарас — старший син. На початку 90-х, хоч і жилося дуже важко матеріально, більшість молодих людей, одружившись, не вичікували кращих часів із народженням дітей. Так і Мусієнки народили сина, будували дім. Микола водій, Євгенія — працівник культури. Поза своєю роботою не цуралися і всякої іншої — городи, господарство, бо ішли до мрії — мати власний великий і світлий дім...

У Киріївці ми познайомилися з Тетяною Борисенко. Знаючи, що село славиться розведенням гусей, ми у зустрічних киріївчан запитали хто ж у селі утримує гусей найбільше. І нам порадили зайти до Борисенків. Тетяна Михайлівна привітно нас зустріла, усміхнулася і залюбки розповіла про своє захоплення до гусей, бо іншої птиці, окрім курей, у господарстві нема.

У День Конституції України, 28 червня, в оселю родини загиблого захисника Сергія Потія з Чернігова (позивний — Монгол) вдерся крадій. Цінних речей і грошей не знайшов, але перевернув догори дриґом усю квартиру. Всього за тиждень до цього Сергія поховали. На повернення його тіла рідні чекали понад рік. Мешканці будинку, в якому жив Сергій, дуже хочуть, аби

Два століття тому на стику історичних Бахмацької, Борзенської та Сосницької сотень посеред лісу та боліт нащадок запорізьких козаків Аверкій Володько із плетіні, кізяка, глини та соломи збудував першу мазанку. Так виникло поселення, назви якого немає на картах, але яке знають в народі як Аверків хутір. Унікальність цього місця полягає в тому, що воно є