Сімейна лікарка Валентина Кобзиста розповіла, як працює на улюбленій роботі

Валентину Сергіївну Кобзисту, сімейного лікаря Талалаївського КНП ЦПМСД, чи, просто кажучи, «первинки» у нашій громаді знає багато хто з дорослих та і малих пацієнтів. Адже саме до своїх сімейних лікарів ми звертаємося першочергово, коли якісь недуги тривожать наше здоров'я.
Вони діагностують (за можливості умов), лікують, а за необхідності направляють нас до вузькопрофільних спеціалістів. Вони наші перші провідники у медичному закладі. Не так давно у нашому повсякденні з'явилися сімейні лікарі, та ми вже не уявляємо, як без них. Напередодні професійного свята про будні сімейного лікаря і ведемо мову з Валентиною Сергіївною.

— Що привело Вас у медицину?
— Мені завжди хоті­лося бути потрібною лю­дям, а як на мою думку, то саме професія лікаря, як ніяка інша, дає мож­ливість дбати про людей. Тому з вибором професії у мене сумнівів не було. У 2001 році я стала студент­кою медичного факульте­ту Сумського державного університету, де навчала­ся за спеціальністю «Ліку­вальна справа». З 2007 по 2009 рік проходила інтер­натуру, по закінченні якої стала працювати лікарем невідкладних станів у Талалаївській центральній районній лікарні. Чергу­вання, допомога хворим, спілкувалася з колегами, обмін досвідом — таким змістом наповнювалися мої робочі дні.
У медицині відбувала­ся реформа. Ми ж пам’я­таємо, що іще не так давно ланка «центральна район­на лікарня» об’єднувала всі відділення. Потім від­окремилася «швидка» допомога, сформувалися первинна і вторинна лан­ки. У лютому 2020 року керівник «первинки» Олек­сій Тарасович Шалений запропонував молодій лікарці перекваліфікува­тися на сімейного лікаря. Саме ця лікарська спеці­альність найпоширеніша в усіх європейських кра­їнах, а отже і в нас. І на той час уже досвідченій лікарці вона якраз пасує. Тож погодилася на пропо­зицію і пройшла навчання у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Шупика.

— У листопаді 2020 року я розпочала роботу на посаді сімейного ліка­ря, — продовжує розповідь Валентина Сергіївна. — Скажу відверто, що було нелегко. Допомагали коле­ги, самій довелося багато у чому розібратися. У моїй роботі завжди мене підтри­мує мій чоловік Олег, який близько 20 років працює у медицині (спочатку був фельдшером, тепер пара­медик). Він, як ніхто, розу­міє особливості професії лікаря, її складнощі. Ми завжди ділимося: як ми­нув мій робочий день, його чергування, обмінюємося думками, враженнями, які залишив день робочий. Він підбадьорить, заспокоїть, підкаже. Підтримкою для нас обох є наша донечка Настя. Вона з найменших літ звикла до того, що для її батьків-медиків робота дуже важлива. І, як кожна дитина, хоче, щоб ми всі разом якомога більше про­водили часу.

— Пацієнтів якої вікової категорії найбільше? З ким легше працювати?
— Мої пацієнти різ­новікової категорії. Це і люди старшого покоління, і молодь, і діти. Легко пра­цювати з тими, хто дослу­хається до порад лікаря, дотримується приписаного лікування. До кожного па­цієнта треба знайти інди­відуальний підхід. Майже з перших хвилин спілку­вання з пацієнтом почина­єш розуміти, що він хоче. Вислухаю, роз’ясню, дам відповіді на запитання, адже людина прийшла за допомогою, її щось триво­жить. людяність, чуйність, витримка — на мою думку, ці якості дуже допомага­ють у нашій роботі. одне скажу — у своїй роботі я не розчарувалася. Важко часом, а де і кому легко, особливо тепер?

— З якими скаргами на здоров’я найчастіше звертаються?
— У час повномасштабної війни збільшилася кількість звернень пацієн­тів щодо стану тривожнос­ті, хвилювань, стресів. За останні роки «помолодша­ла» гіпертонія. осінньо- зимовий період — це час сезонних захворювань, та­ких як застуда, ГРВІ, грип різних типів. Переконую пацієнтів, які звертаються за допомогою, не займати­ся самолікуванням. Часто воно дуже шкодить. Буває, людина лікує себе, визна­чивши через Інтернет свій діагноз, намагається по­збутися симптомів, а вияв­ляється, тим часом сама хвороба тільки ускладню­ється. отож, завжди засте­рігаю від цього.

— Робочий день сі­мейного лікаря — не тільки прийом у лікарні.
— Так. Часто зверта­ються і в неприйомні го­дини. Виникла проблема, щось турбує — дзвонять, пишуть, просять поради­ти. Намагаюсь допомогти, розрадити. Часом прості заспокійливі слова роб­лять велику справу.

— Якому відпочинку віддаєте перевагу?
— Для лікарів, як і для всіх людей, які постійно працюють, відпочинок дуже важливий. Щоб на­братися сил, енергії, відно­витися. Люблю після робо­ти побути трішки на самоті, подивитися кіно, помріяти. Та найкращим відпочин­ком для мене є час про­ведений із сім’єю. Любимо подорожувати, відвідувати історичні місця. Сподіває­мося, що після закінчення війни у нас буде більше часу для подорожей.

— І наостанок, Ваші побажання колегам.
— З нагоди Дня медич­ного працівника хочу поба­жати і лікарям, і пацієнтам здоров’я, взаєморозумін­ня, взаємоповаги, більше спокійних ночей, поменше хвилювань. І головного — Перемоги й миру всім нам.

Джерело: "Трибуна Хлібороба", Інна ПОЛОВКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: